Майже з перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну частина територій Чернігівської області була відрізана від центрального електропостачання. У сучасному українському суспільстві важко уявити власне життя без доступу до електрики. Без нього не можна зв’язатися з друзями та рідними, швидко приготувати гарячу поживну вечерю або підтримувати роботу сигналізації задля безпеки дому.
Екодія поспілкувалася з людьми, що змогли вирішити проблему відсутності електроенергії з мережі за допомогою місцевих сонячних електростанцій (СЕС).
Більше місяця місцеві домогосподарства отримували електроенергію для освітлення, збереження свіжих продуктів у холодильниках, живлення бомбосховищ та зарядки мобільних телефонів від сонця. Проте ніхто з героїв статті і не міг подумати, що СЕС, яка збудована по сусідству чи у дворі, рятуватиме під час тимчасової окупації російськими військами. Бо переважно їх будували з метою продажу відновлюваної електроенергії державі.
Роль СЕС до вторгнення
Взагалі, інвестиції у «зелену» електроенергію сприймалися господарями СЕС насамперед як гарний спосіб заробітку.
Ця мотивація була головною не тільки для комерційних станцій, але й для приватних будинків. Останні роки в Україні спостерігався «бум» у встановленні нових потужностей сонячної енергетики. Згідно зі звітом Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, у 2021 році 15 тис. домогосподарств встановили СЕС – удвічі більше, ніж у 2020. За офіційною статистикою, на кінець 2021 року вже близько 45 тисяч домогосподарств використовували енергію сонця.
«Більшість наших клієнтів, гадаю, як і по всій Україні загалом, встановлювали СЕС під «зелений тариф», наш регіон не є винятком», – пише Артур, який займався встановленням сонячних електростанцій та допомагав клієнтам адаптувати СЕС на власне споживання під час війни.
Проте є і господарі будинків, які цілеспрямовано переходили з самого початку на споживання саме сонячної електроенергії.
«Мотивація була створити максимально ефективний автономний будинок, незалежно від зовнішніх джерел енергії», – поділився з нами Богдан, власник домогосподарства із СЕС на Чернігівщині.
А сім’я Сергія ще до повномасштабної війни переживала проблеми з перебоями у електропостачанні, яке стало критично важливим для віддаленої роботи під час карантину.
«Оскільки сім’я проживає в сільській місцевості та зіткнулася з дуже частими перебоями в електропостачанні через застарілий трансформатор, який часто лагодять, обриви в лініях електромереж після буревіїв, відключення високовольтної лінії при інших та схожих пошкодженнях в сусідніх селах… Спочатку ціль була забезпечити освітлення та інтернет, а потім й інші блага».
Також для Сергія було важливо те, що така власна електростанція вбереже його від потенційного здорожчання електроенергії.
Важливо відмітити, що майже усі станції, зазначені у цьому матеріалі, не мали акумуляторних батарей, тобто не могли спочатку повноцінно та цілодобово забезпечувати споживачів електроенергією. Саме цю проблему необхідно було вирішити деяким нашим героям, іноді під загрозою потрапити під обстріл.
Підключення до сонця
Спеціаліст зі сонячних електростанцій Рустам приїхав на об’єкт у Чернігівській області за день до повномасштабного наступу і потрапив під окупацію. 26 лютого у селі Новий Білоус, де він перебував, зникло центральне електропостачання. Рустам розробив план, як переробити три мережеві СЕС, розташовані у селі, на автономні, які зможуть живити будинки. І почав шукати місцевих, хто згодився б йому допомогти.
Ситуація була складна, місцевість атакували з літаків, щодня було чутно вибухи. За відсутності доступу до постачання необхідним обладнанням жителі знімали та носили акумулятори з автівок. Рустам разом із місцевими, також забезпечував громаду подовжувачами. Задля того, щоб заживити будинки від сонячної енергії, Рустам працював з місцевими під обстрілами близько 3-4 днів, щоб переробити усі станції.
«Взагалі днів 7 не спали, усім допомагали», – ділиться чоловік.
Результатом такої сміливості стали автономні СЕС, які цілодобово забезпечували електроенергією жителів та живили постійним світлом два бомбосховища. На початку військового нападу росії ще було дуже холодно, тому наявність електроенергії у бомбосховищі врятувала жителів. Також селяни тягнули від СЕС подовжувачі до себе у будинки, щоб вберегти продукти у холодильниках та освітлювати оселі. Окрім того, три сонячні електростанції показали себе дуже ефективно і у підтримці мобільного зв’язку. На сонячній електростанції могло одночасно заряджатися по 120-130 мобільних телефонів.
Після деокупації території дві станції стали гібридними, тобто працювали і в мережу, і для власних потреб. Усе обладнання, що під час окупації приєднували до СЕС, селяни наразі познімали. За підрахунками Рустама, за потреби ці станції знову можуть почати працювати автономно та забезпечити електроенергією 20-50 будинків, у залежності від рівня споживання.
А от в іншому домогосподарстві, яке належить Богдану з Чернігівщини, де з самого початку була гібридна СЕС з акумуляторною потужністю, сім’я встигла виїхати після відключення газу та електроенергії. У будинку жили будівельники та охорона, які енергією з СЕС забезпечували живленням охоронну кімнату всього котеджного містечка. Ба більше, працювали насоси, тому у людей була вода та можливість готувати їжу. Цієї СЕС вистачало для того, щоб працював інтернет, опалення та загалом, щоб жителі не втратили звичного енергопостачання. Гібридної сонячної станції на 30 кВт з акумуляторною потужністю на 30 кВт вистачало на все.
Хоча під обстрілами частина СЕС, про які ми дізналися, отримала деякі пошкодження, але вони виявились не критичними. Навіть після пошкодження станція може працювати, необхідно лише прибрати поламані елементи. Такі маніпуляції лише вплинуть на потужність, хоча навіть за таких умов їх вистачало на покриття базових потреб.
Досвід споживання електроенергії від СЕС в умовах недоступності центрального електропостачання показав людям, що на локальне виробництво електроенергії можна покладатися за різних умов. До цього моменту місцеві жителі мали різне ставлення до сонячних електростанцій.
Наприклад, під час будівництва однієї з них викликали поліцію, а також скаржилися на перспективи мати таку СЕС під боком. Тепер герої матеріалу діляться, що бачать запит від громад на встановлення власних станцій. Звичайно, комусь «дорога ложка до обіду» і після відновлення центрального електропостачання незручності зникли. Але люди, що мають домогосподарства з великою кількістю електричних приборів, сигналізацією тощо, очікують, що відновлення централізованого електропостачання займе деякий час. І під час ремонтних робіт будуть часті перебої у постачанні електроенергії, що негативно впливатиме на функціонування домівок. Тому перехід саме на автономні СЕС для власного споживання стане для них чудовим виходом.
«Ідеально, коли у громадах через будинок люди матимуть власну СЕС на власне споживання. Таким чином, можна і сусідам навіть передавати електроенергію за потреби. Громади мають бути енергонезалежними для власної безпеки», – зазначає Рустам.
Мала генерація відновлюваної енергії завжди вважалася одним з пріоритетів подолання кліматичної кризи. Проте ці історії показали, як сильно децентралізована зелена енергетика важлива для забезпечення енергетичної безпеки та незалежності громад. Такі локальні станції забезпечать потреби в електроенергії не тільки під час технічних аварій та несправностей мережі, але й у разі терористичних нападів на місцевість.
Давайте починати думати про сталу відбудову країни вже зараз. При відбудові буде необхідно максимально диверсифікувати джерела електроенергії та скоротити відстань від місця генерації енергії до споживача. Саме такий підхід допоміг героям нашого матеріалу отримувати стабільний доступ до електроенергії під час тимчасової окупації. Тому тільки збільшення частки відновлюваних джерел енергії в енергобалансі, а також заходи з енергозбереження дозволять підвищити енергонезалежність громад та дотриматися цілей з подолання кліматичної кризи.
Джерело: ГО “Екодія”
Матеріал створено за підтримки та допомоги волонтера Екодії Валерія Кірея
