За результатами моделювання, Житомир може перейти на 100% використання джерел відновлюваної енергетики для свого функціонування до 2050 року. За весь час для цього місту потрібно буде близько 3 млрд євро.

 

100% ВДЕ – до 2050

 

У 2018 році Житомир став першим містом у Східній Європі, що заявило про ціль перейти на 100% ВДЕ, тобто використовувати виключно енергію, отриману з відновлюваних джерел. Такою може вважатись як та електроенергія, яка отримана в межах міста та агломерації з відновлюваної енергетики, так і придбана у постачальників, які транспортують її через загальну енергосистему України, але декларують як «чисту», тобто в процесі якої не генерувались викиди в атмосферу. Тож, перейти на ВДЕ – не означає відключитись від загальної української енергосистеми. Зрештою, на загальнодержавному рівні до 2050 року також є намір довести частку «чистої» енергії в системі до 70%.

В 2018 році мер Житомира Сергій Сухомлин підписав меморандум про співпрацю з міжнародною кліматичною організацією 350.org. А рік потому, у 2019 році, в рамках цієї співпраці, науковці Інституту економіки та прогнозування НАНУ змоделювали чотири сценарії переходу енергетичної системи Житомира на 100% ВДЕ.

Моделювання показало, що Житомир технічно може перейти на 100% відновлюваних джерел енергії до 2050 року. Ціна питання – від 2,1 до 2,8 мільярда євро за весь період залежно від обраного сценарію. Щорічні інвестиції у втілення стратегії – близько 100 тисяч євро щороку. 

Однак це лише попередній сценарій, тому вартість може змінюватись з огляду на форс-мажори та нові тенденції в енергетиці та світовій економіці, адже, за словами автора документу Олександра Дячука, українські ціни наразі відповідають загальносвітовому рівню. Крім того, сценарії беруть до уваги лише частку ВДЕ у загальному енергобалансі міста, а не структуру генерації. Тобто вони не прописують, що 20%, приміром, буде від ГЕС, 40% – від СЕС, а 60% – від водневих технологій. Причина у тому, що ці рішення вже мають бути конкретно ухвалені міською владою залежно від домовленостей з інвесторами, планами розвитку, вартістю конкретних технологій.

Ще у 2018 році ми почали мріяти, щоб намір Житомира перейти на 100% ВДЕ до 2050 року підсилився ще й якісним планом переходу. Поговорили про це з мером Сергієм Сухомлином, він зацікавився, а команда 350.org вирішила підтримати розробку сценарію фінансово та експертно. 1,5 роки разом з науковцями Інституту прогнозування НАНУ та фахівцями Житомирської міської ради шукали дані, рахували різні сценарії переходу, і от, нарешті у 2020 році мрія стала реальністю і ми презентували готовий сценарій житомирянам та українцям. Наша команда очікує, що цей документ допоможе місту залучати іноземні інвестиції в енергетичний перехід. Також, є сподівання, що мери інших міст почнуть брати приклад з амбітної кліматичної політики Житомира та діяти більш рішуче щодо розвитку відновлюваних джерел енергії. Зараз в руках місцевого самоврядування багато можливостей, щоб змінювати національну політику” — говорить, Юлія Мельник, представниця міжнародної організації 350.org. 

 

Сценарії «чистого» міста

 

Загалом науковці запропонували 4 сценарії, які так чи інакше ведуть до досягнення вуглецевої нейтральності Житомира. 

Перший – базовий, і його суть – «якщо все йтиме так, як йде». Тобто коли міська влада не буде запроваджувати «зелених рішень», не споруджуватиме нових потужностей для генерації «зеленої енергії» ( сонячні, вітрові електростанції, ГЕС, твердопаливні котельні тощо). Навіть за цих умов прогнозується зростання вартості традиційних енергоносіїв та необхідність імплементації положень міжнародних нормативно-правових актів (наприклад, екологічних Директив ЄС).

Решта три сценарії різняться часткою ВДЕ, яка має бути імпортована, тобто отримана з загальної енергосистеми України. До слова, при моделюванні науковці радять не розглядати варіант «автономності», тобто відключення від загальнодержавних енергетичних потужностей, просто генерувати більше «чистої» енергії. 

Перший сценарій – 50% «чистої» енергії генерує місто, а 50% закупляє у виробників ВДЕ, наприклад, сонячних електростанцій на Херсонщині, де завжди є надмір енергії, яку готові будуть продавати. 

Другий сценарій – місто виробляє стільки «зеленої» енергії, скільки споживає. Але оскільки треба буде досягти енергобалансу, то частина енергії буде експортуватись, частина імпортуватись. Щоб у підсумку чистий імпорт дорівнював нулю. Тобто, наприклад, місто будує кілька СЕС, і в «хмарні дні» має брак власної генерації і тоді імпортує «енергію з півдня», в сонячні ж дні має надлишок – і повертає його в енергосистему для інших регіонів як експорт.

Третій сценарій  – очікування, що Україна таки переходить до 2050 року на 70% ВДЕ, і тоді місто бере цю частку «чистої» енергії з загальної енергосистеми і додатково генерує виключно відновлюваної енергетикою ще 30% енергії для своїх потреб.

 

Куди йде енергія

 

При створенні сценаріїв науковці проаналізували дані як генерації, так і споживання енергії містом. Найбільше споживає населення, промисловість, транспорт та сфера послуг. І в кожній з категорій є шлях, як скоротити витрати енергії, або «перевести на сторону споживання «чистої» енергії.

Коли мова йде про населення, головний шлях – енергоефективність. Утеплення будинків зменшить витрати на опалення взимку та кондиціонування влітку, встановлення дахових котелень чи дахових СЕС – дасть електроенергію для цілого будинку, а при спорудженні нових багатоповерхівок можна планувати вже одразу їхнє енергозабезпечення за рахунок виключно «зеленої» енергії (твердопаливні котельні, СЕС, електродуховки та електроплити замість газових тощо).

Переорієнтація промисловості на використання енергії ВДЕ дозволить мінімізувати викиди, а ту частку викидів, яка залишиться, нейтралізувати за рахунок зелених насаджень. 

Щодо транспорту – рішення наразі дорогі і складні у втіленні. Електротранспорт суттєво дорожчий за традиційний, тому масово навряд буде запроваджений. Однак такі рішення можуть бути принаймні на рівні системи громадського транспорту і переходу на трамваї та тролейбуси замість автобусів та маршрутних таксі. На рівні приватного транспорту поки майже відсутні використання біопалива чи водню з огляду на відсутність виробництва, пропозиції, рентабельності.

 

В чому переваги?

 

Запровадження цих сценаріїв є дуже вигідними для міста, наголошують як науковці, так і екоактивісти  350.org. Адже це не лише стабільна енергетична система міста, готова балансувати використання енергії від різних технологій, отже, гнучка і готова до викликів.

В час кліматичної кризи та можливостей, які дає долучення до програм Європейського зеленого курсу, для влади міста є багато можливостей знайти інвестицій на такі зміни за рахунок грантових та інвестиційних програм, програм технічної підтримки, пільгового кредитування. Зокрема кошти мають піти не лише на спорудження нових станцій, котелень, але і на інфраструктуру – модернізацію застарілих мереж.

Для мешканців міста це також переваги. Нові  місця на нових підприємствах та в процесі спорудження нових об’єктів, змога перекваліфікацій. Фактично енергетична перебудова міста принесе соціальні стандарти, більш оплачувані робочі місця, економічне зростання та сталий розвиток міста.

«Зелена» генерація сприятиме кращій ситуації з викидами, менше шкоди здоров’ю, отже, сприйняття міста як більш благополучного для життя. 

 

Приклад для інших

Світлана Романко, керуюча директорка міжнародної кліматичної організації  350.org  в регіоні CЄКЦА (Східна Європа, Центральна Азія і Кавказ), наголошує на тому, що цей сценарій – це перший документ, який містить ґрунтовне математичне моделювання та враховує фактори економіки, розвитку та енергоспоживання. Втілення ж його залежить від волі міської влади та громади. При цьому інші міста та громади можуть звертатись до Коаліції «Енергетичний перехід» щодо співпраці у створенні аналогічних сценаріїв для їхніх населених пунктів уз урахуванням конкретних вихідних даних та специфіки.

Олександр Дячук також каже, що цей документ зможе стати основою для сценаріїв інших міст. Однак наголошує: це лише можливі напрямки розвитку, а не прогнозне майбутнє,  конкретна ж стратегія залежатиме від вартості технологій, обраного комплексу дій, законодавчих рішень.