Авторка: Наталія Горбань
Альтернативна енергетика в Україні стрімко розвивається. Якщо минулого року в Україні лише 1.8 % енергії було вироблено завдяки відновлюваним джерелам, то цього року цей показник склав 5%, основна частка з яких припадає саме на сонячну енергетику. Із переваг сонячної енергетики та «зеленого» тарифу активно користають великий бізнес та дрібні домогосподарства. А от в бюджетній сфері наразі таких прикладів обмаль. Школи, дитячі садки та лікарні наразі не поспішають «прикрашати» свої дахи сонячними панелями чи колекторами, натомість, щороку з державного бюджету на обігрів та їх освітлення витрачають десятки тисяч гривень. Чи вигідне сонце для бюджетників? Ось три історії освітніх установ, які вирішили стати першопрохідцями.
Тепла вода в садку на Рівненщині
Використовувати сонячну енергетику для нагріву води в дитячому садочку вирішили в Острожецькій ОТГ, що на Рівненщині. Система із сонячними колекторами для підігріву води запрацювала восени 2017 року. «В дитячому садку не було теплої води. В нашій системі стоїть бак на 500 літрів води. Щоб замінити його до прикладу бойлерами, довелось би ставити 10 бойлерів на 50 літрів. Ми порахували суми, які довелось би платити для підігріву такої кількості води, і вирішили використовувати альтернативну енергетику», – розповідає проектний менеджер Острожецької ОТГ Павло Веремчук.
Громада виграла обласний проект і отримала на закупівлю та встановлення обладнання 75 тисяч гривень. На таку ж суму проект профінансувала і громада.
«Виготовляти проектно-кошторисну документацію виявилося дуже важко, оскільки схожих проектів в області ще не було. В 2017 році це був перший проект, який проходив експертизу в цьому напрямку. Труднощі виникли як при розробці проектно-кошторисної документації, оскільки нормативно-правова база, яка є, не відповідає сучасним вимогам, так і при проходженні експертизи, оскільки вони не перевіряли подібних проектів. Проектанти їздили і пояснювали в експертизі кожен етап як воно буде працювати», – каже Павло Веремчук.
Втім, зусилля були того варті, переконує він. За попередніми підрахунками термін окупності проекту складає приблизно 7 років. «Ми отримали не лише дешевшу теплу воду, але і свого роду «популяризацію» для громади – про нашу громаду знають по всій Україні. Завдяки тому, що ми були першопрохідцями ми маємо певну історію вигравання грантів і можливо завдяки тому маємо певний кредит довіри та виграємо і інші гранти – до прикладу, минулого року громада виграла грант на встановлення сміттєвих контейнерів в населених пунктах, цього року за грантові кошти маємо придбати медичне обладнання», – каже проектний менеджер Острожецької ОТГ.
СЕС на львівській школі досі не запрацювала
Встановити сонячну електростанцію, що стоятиме на даху школи і приноситиме дохід для цієї установи вирішили у Львові. Міські депутати проголосували за проект і з бюджету міста виділили близько 1 млн 200 тисяч гривень на побудову СЕС. 148 сонячних панелей встановили на даху 68 львівської школи наприкінці 2018 року. Навесні 2019 року прес-служба Львівської міської ради повідомила про те, що роботи зі встановлення обладнання завершено і школа зароблятиме на сонці близько 200 тисяч в рік. «Для введення в експлуатацію дахової електростанції залишається лише питання технічної та дозвільної документації», – йшлося у повідомленні. Новина розійшлася всією Україною. Втім, літо минуло, а дороге обладнання досі не підключили.
«Документи були вже готові в січні. Але в Києві не хотіли приймати документи. Як відомо, в липні очікували змінити правила для отримання «зеленого» тарифу… Плюс вибори це все стримали. І ось тепер очікуємо на наступному тижні ліцензію. І вже тоді будемо звертатися в Львівобленерго, щоб принаймні підключити сонячну електростанцію і споживати вироблене світло», – каже директор школи №68 Павло Гнус.
Школа щороку витрачає на електроенергію порядку 60 тисяч гривень. СЕС була збудована з надлишковою потужністю. Розраховували, що так школа зможе продавати надлишок за «зеленим» тарифом (як це робить великий бізнес та малі домогосподарства), і заробляти на цьому щороку близько 200 тисяч гривень. За словами директора, за ці кошти школа могла б придбати парти, мультимедійні дошки, та інше необхідне обладнання.
«Якщо це буде тільки 60 тисяч кожного року економії на електроенергії – це невелика сума і обладнання себе не окупить. Це як палити дорогими сортами дерева пічку – нераціонально. Шкода, бо більше мільйона гривень з бюджету витрачено, і треба окупити ці вкладення. Воно буде вигідним лише тоді, коли ми будемо продавати електроенергію за «зеленим» тарифом і отримуватимемо певні доходи», – каже директор школи.
Як школа може продавати надлишок енергії за «зеленим» тарифом не знають ані у школі, ані в міськраді.
«Зараз з міською радою шукаємо можливості, щоб заробляти на цьому гроші. Бо це комунальна форма власності, ми маємо право надавати послуги, а не продавати електроенергію. Міська рада готова піти на якісь особливі умови для нашої школи, зокрема, надати школі право здавати електростанцію в оренду. Але як зробити це юридично правильно наразі незрозуміло. Тому що пройде час, міська влада зміниться, а прийдуть провоохоронні органи і будуть мати до мене питання. Хочемо зробити правильно, щоб воно було для всіх і цим шляхом потім могли піти і інші», – каже Павло Гнус.
Школа у Біликах чекає уточненого переліку
Бути екологічними хочуть і в невеличкій сільській школі в селищі Білики Кобеляцького району, що на Полтавщині. Тут у співпраці із активістами ГО “Еколтава” встановили сонячні панелі, потужністю 5 кіловат. Цієї потужності має вистачити щоб повністю покрити потреби школи.
Школа отримала грант – 130 тисяч гривень для встановлення сонячних панелей на даху закладу. Ще близько 20 тисяч доклали місцеві благодійники. За попередніми підрахунками 150 тисяч гривень, які вклали для закупівлі, встановлення обладнання та виготовлення документації мали б окупитися приблизно за 5 років, адже, щороку школа витрачала близько 35 тисяч гривен на електроенергію. Коли сонячні батареї запрацюють – електрика для школи буде безкоштовною.
«Школа залучила експерта з енергоефективності для проведення енергетичного аудиту. В 2017 році експертка три тижні займалася енергетичним аудитом і подала ідею щодо використання сонячних батарей – дах школи розташований із таким нахилом і орієнтований під таким кутом, що сонячні батареї там просто «просилися», – розповідає місцева жителька, волонтерка проекту «Зелена сільська школа» Лідія Чернига.
На момент, коли виникла ідея із встановленням сонячних панелей, для бюджетних установ працював механізм «взаємозаліку», тобто, про те, щоб заробляти за «зеленим» тарифом не йшлося – електроенергія, яку виробляли бюджетні установа обліковувалась і подавалась в мережу, а натомість установа мала право використати таку саму кількість енергії безкоштовно. Відтак, потужність сонячної електростанції на даху школи розрахували так, щоб вона максимально відповідала споживанню школи.
«Постановою НКРЕКП від квітня регламентовано виробництво та гарантований продаж електроенергії будь-якими формами власності до 150 кіловат без ліцензії. Тобто, якщо школа виробляє 5 кіловат і передає її в мережу, і при цьому в школи підписаний договір про гарантовану закупівлю цієї енергії по зеленому тарифу, це означає, що у школи буде спецрахунок, на якому будуть зараховуватись кошти зароблені за продаж надлишкової енергії за «зеленим» тарифом. В нашому випадку це будуть невеликі кошти – адже потужність сонячних панелей розраховувалась винятково під потреби школи. За нашими підрахунками, це буде приблизно 10 тисяч гривень в рік.
На сьогодні обленерго розробляє для школи проект внутрішнього розміщення обладнання після цього, коли буде встановлено реверсний лічильник, школа буде заключати договір з обленерго на продаж цієї енергії, а районна рада прийме рішення про зміни до статуту школи про те, що ми не є прибутковими, а цей прибуток буде для школи служити фінансовим джерелом для фінансування заходів з енергоефективності – це може бути утеплення, заміна вікон, тощо» – каже волонтер проекту.
Щоправда, поки це лише теорія. «На даний момент школа не може отримувати вигоди від «зеленого» тарифу, адже, постанова поки не запрацювала. Зараз уточнюється перелік організацій, які мають право за цим механізмом працювати на ринку електроенергії», – каже Лідія Чернига.
Представник ГО “Еколтава” Максим Макуха зауважує, що ще одне завдання цієї електростанції – показувати, що 100% відновлювана енергетика – це можливо.
“Зміни клімату все більш відчутні: літо стає сухішим, зими коротшими, посилюються стихійні явища – все це викликано, за версією науковців, тим, що люди використовують нафту, вугілля. Заміна цьому – сонячні електростанції, вітряки, інші види генерації. Сонячні електростанції – найпростіші, бо їх можна встановлювати будь-де, адже сонце є весь рік, навіть у похмурі дні сонячні панелі акумулюють електроенергію. Чому саме у школі це зробили? Діти – такі собі агенти змін, їх потрібно змалку навчати енергоефективності. До того ж у школі проводитимуться уроки з енергозбереження, екології, сортування сміття”, – переконаний експерт.
Дахи – як потенційна можливість заробити
Сьогодні будівлі варто сприймати не лише як об’єкти, які споживають енергію, а як об’єкти, що можуть виробляти її, вважає голова правління громадської організації Хмельницький енергетичний кластер Степан Кушнір.
Хмельницький енергетичний кластер – одна з організацій, які долучилися до ініціативи Енергетичний перехід, учасники якої звертаються до влади із вимогою взяти на себе зобов’язання перейти на відновлювальні джерела енергії до 2050 року, взяти курс на енергозбереження, а також відмовитися від добудови Хмельницької АЕС, та будь-яких нових потужностей атомної чи вугільної енергетики.
«Кожна школа, кожен бюджетний заклад може бути автономний. Часом буває, що це не є супер дорогим і неможливим в плані реалізації. Але зараз реалії є такими, що альтернативні джерела енергії і наші реалії – це як два пазли, які не сходяться по своїй формі», – каже він.
«Коли ми говоримо про дахи, то маємо розуміти, що це не лише частина будівлі, але і потенційна можливість виробляти електроенергію та заробляти на цьому – чи то здати в оренду потенційному інвестору, чи виробляти енергію для власних потреб, чи для продажу по «зеленому» тарифу. Але коли ми почали пропрацьовувати цю ідею у Хмельницьку, то зрозуміли, що жоден заклад немає технічної документації на дах. Тому що 20 років тому чи більше, коли будували цю школу, садочок чи лікарню – ніхто не думав про можливість встановити там сонячні батареї. Так само і зараз – коли школа проводить ремонт чи реконструкцію, можливість встановлення там електростанції не розглядається, тож, коли згодом виникне така потреба, з’ясується, що відремонтований чи утеплений дах не розрахований на встановлення такого обладнання. Нам треба думати не сьогоднішнім днем, а на перспективу. Розвиток відновлюваних джерел енергії, зокрема, в бюджетних установах, повинен бути прописаний у стратегії розвитку: коли це буде як пункт стратегії, ми зможемо на нього опиратися і говорити, що нам треба при перекритті даху, будівництві чи утепленні закласти для підрядника завдання, щоб він це робив під формат сонячної станції, тобто дивитись наперед».
Особливе місце в цьому процесі повинні займати освітні заклади, вважає експерт. Адже, окрім безпосередньої економії на енергоносіях для закладу тут додається ще й освітній аспект. «Хочеться, щоб в школах бачили, що це реально. Це б формувало нову культуру», – переконаний експерт.