За даними Держенергоефективності, в Україні рекордно збільшується кількість встановлених приватних та промислових сонячних і вітрових електростанцій. Так, за 2019 рік введено в експлуатацію близько 4 700 МВт потужностей відновлюваної енергетики (ВДЕ) та інвестовано у цю сферу близько 3, 8 млрд євро. 

Графіка: звіт голови Держенергоефективності за 2019 рік

За рік кількість приватних сонячних електростанцій (СЕС) збільшилася на 350 %, зі 157 до 553 об’єктів. Такий же відсоток зростання і великих промислових СЕС, що належать компаніям, які інвестують в енергію сонця. Всі ці об’єкти отримують прибуток за вироблену “зелену” електроенергію, яку постачають в мережу. А отже, також сплачують податки до бюджету. 

Ми вирішили на практиці проаналізувати та змоделювати ситуацію, аби порахувати, яку  вигоду отримають громади (ОТГ), що розвивають на своїй території відновлювану енергетику у співпраці з підприємцями.

Почнемо зі структури податків для підприємців, які мають домашні або промислові СЕС із підключеним “зеленим” тарифом: 

Велика промислова СЕС потужністю більше 100 КВт: 

  1. Податок на доходи фізичних осіб (працівників) щомісячно ПДФО – це 18 % від нарахованої заробітної плати. До 60 % його обсягу лишається у бюджеті громади, сплачується він до податкової, де зареєстроване підприємство. 
  2. Ставка орендної плати на землю. Якщо земельна ділянка не в приватній власності, громада визначає ставку оренди на основі оціночної вартості ділянки. Від 3 %  до 5 % від вартості обраної ділянки. Нараховується ця сума на рахунок органу самоврядування, на балансі якого перебуває земельна ділянка. 
  3. Соціальний внесок – за рішенням підприємства та узгодженням з керівництвом громади можлива інша ресурсна допомога у вигляді реконструкції об’єктів соціальної сфери. 
  4. Єдиний соціальний внесок щомісячно – 22 % із суми нарахованих заробітних плат найманим працівникам. Сплачується до податкової, де зареєстроване підприємство, та надходить до пенсійного фонду України. 

Домашні приватні СЕС не більше 30 КВт:

  1. Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) з кожного надходження за продану енергію – 18 % від нарахованого місячного доходу за згенеровану “зелену” енергію.
  2. Військовий збір щомісячно – 1,5 %  із нарахованого доходу.

Податки відраховуються обласною розподільчою мережею (наприклад, АТ “Волиньобленерго”), тобто власник домашньої СЕС отримує вже чистий дохід на свій рахунок.

 

Про досвід громади у Волинській області 

Роман Троцюк, голова Дубівської ОТГ (Волинська область) розповідає, що відновлювану енергетику у себе почали розвивати лише з 2018 року. Зараз на території громади функціонує 8 приватних домашніх СЕС потужністю до 30 КВт, а також одна промислова СЕС потужністю 1 МВт, та побудований пелетний завод. 

Фото: Роман Троцюк, голова Дубівської ОТГ (Волинська область). Джерело: Волинські новини

“Щодо приватних СЕС: людей зацікавив“зелений” тариф, вони мали кошти, аби вкласти у таку справу, і це їхній пасивний дохід. Промислова СЕС – це вже інший масштаб. Там будуть працювати місцеві люди,  і 60 % податку ПДФО йтиме до місцевого бюджету, згідно з особливостями його розподілу між бюджетами різних рівнів”, розповідає Роман Троцюк. 

Але, за словами пана Романа, податковим агентом, що відраховує та сплачує податки від власників СЕС, є обласне АТ “Волиньобленерго”, тож фактично поповнюється бюджет області. 

“Зараз ми консультуємося і шукаємо шляхи, як податок від фізичних осіб направити безпосередньо у громаду. Бо станом на сьогодні, АТ “Волиньобленерго” зареєстроване у Луцьку, тож всі податки від СЕС малої потужності надходять туди. Якби податки від СЕС лишалися на місцях, згідно з нашими підрахунками, ми б мали близько 120 тисяч грн додаткових ще”, – пояснює голова Дубівської ОТГ.

Промислова СЕС потужністю 1 МВт у громаді з’явилася перед новим 2020-им роком. Заплановано, що обслуговувати її будуть місцеві фахівці, тож робочі місця будуть збережені для громади. Як зазначає Роман Троцюк, податок з фізичних осіб (ПДФО) у розмірі 60 % буде надходити саме до бюджету ОТГ, адже станція належить підприємцям, які зареєстровані на території громади.

До того ж у громади є можливість залучати кошти до бюджету від здачі землі в оренду під промислові СЕС.

Дубівська ОТГ розглядає різні можливості використовувати відновлювані види палива, що менше шкодять довкіллю та ефективніші, ніж газ. Так, громада обладнала сучасну котельню на твердому паливі та опалює за допомогою біопалива будівлі  навчального комплексу: місцеву школу та дитячий садочок. 

Очільник громади наголошує: не завжди перехід на тверде паливо вигідніший за використання газу. Треба враховувати витрати заробітної плати на обслуговування котельні на біопаливі, й рахувати окупність, зокрема у проєктах  невеликих об’єктів, а також враховувати податкові платежі та вплив проєкту на громаду.

Фото: модернізований навчально-виховний комплекс Дубівської ОТГ, що опалюється котельнею на твердому паливі. Джерело: сайт Дубівської ОТГ.

 

Поглянемо на ситуацію з боку власників СЕС

Сергій Запорожець, власник домашньої СЕС потужністю 15 КВт. Він не лише користується “зеленим” тарифом, а й зміг побудувати малий бізнес на встановленні СЕС невеликої потужності у громадах. Сергій розповів нам про економічні вигоди не громад, а саме власників СЕС, та ризики такого бізнесу.

Сергій витратив 4 000 доларів на обладнання (розрахунок: 600 дол. за 1 КВт потужностей). За його словами, станція окупилася приблизно за 2,5-3 роки. В середньому обсяг місячного чистого доходу сягає 8 000 гривень.

Сергій зізнається, що в середньому річний дохід від продажу сонячної енергії у нього становить близько 55-ти тисяч гривень. 

Розглянемо місячний дохід і податки, які він сплачує до бюджету:

8 000 грн – чистий прибуток; 

120 грн – військовий збір; 

1 440 грн – місячний податок на дохід фізичних осіб.

Припустимо, що 3 холодні місяці станція не генерує достатню кількість енергії для продажу.

1 440 грн*9 місяців = 12 960 грн податку приблизно сплачує за рік до бюджету власник домашньої СЕС потужністю 15 КВт.

Фото: домашня сонячна електростанція дахового типу на подвір’ї Сергія. Джерело: соцмережі. 

За розрахунками Сергія, узагальнено станція потужністю 30 КВт може принести власнику до 1 000 доларів на місяць чистого доходу. Але і сума стартових вкладень також  буде значно вищою. За рік СЕС потужністю 30 КВт приносить до 8 000 доларів прибутку фізичним особам.

Скористаємося цим прикладом для розрахунків: 

8 000 дол *26,5 грн (курс долара) = 212 000 гривень чистого доходу за рік

Додатково: 

212 000 грн /0,18 % податку ПДФО = 38 160 грн сумарного річного податку сплатить власник 30 КВт СЕС до бюджету. 

Чистий дохід власників СЕС – це також кошти держави. Адже НЕК “УКРЕНЕРГО” компенсовує обласним філіям витрати, які вони понесли через сплату купленої “зеленої” електроенергії у власників СЕС. 

 

А яка ситуація з великими промисловими СЕС в Україні? 

Станом на січень 2020-го року в Україні є 4 925 промислових СЕС. З ними розрахунки трохи складніші. Це великі стартові інвестиції на початку проєкту та додаткові витрати на оплату заробітної плати працівників (наприклад, електриків, бухгалтерів чи охоронців). 

Візьмемо це за приклад і припустимо, що приватну СЕС обслуговують додатково 10 офіційно найнятих робітників. 

Середня заробітна плата в Україні  станом на січень 2020 року – 10 727 грн.

  • 10 727 грн / 0,18 % податку ПДФО на одного працівника = 1 930 грн щомісячного податку надходить до місцевого бюджету з такого підприємства. 1 930 грн податку ПДФО*10 робітників = 19 308 грн сумарного місячного податку сплатить підприємство з 10 робітників до місцевого бюджету. 
  • 10 727 грн/ 0,22 % податку ЄСВ= 2 359 грн ЄСВ на 1 працівника. 
  • (2 359 грн *10 робітників ) *12 місяців = 28 319 грн ЄСВ сплатить власник промислової СЕС до обласного бюджету або бюджету громади за  рік за 10 найманих працівників. 

До того ж власник промислової СЕС має сплачувати щорічну плату за оренду землі у бюджет громади, де встановлено СЕС, або ж придбати земельну ділянку у приватну власність. Але найбільшим викликом для інвестора у промислову СЕС є задача зміни цільового призначення землі. Земельна площа, на якій встановлено промислову електростанцію, повинна мати призначення згідно з Держгеокадастром – землі енергетики. Додайте сюди оплату послуг НЕК “УКРЕНЕРГО” (або обласної розподільчої мережі, наприклад, АТ “Полтаваобленерго”) за підключення до мережі та видачу документів. 

Також передбачається соціальний внесок інвестора у громаду, на території якої розміщено промислову СЕС. Окрім створених робочих місць, підприємство може допомогти громаді у ремонті доріг чи інших інфраструктурних об’єктів. Розмір такого внеску залежить від договору між громадою і підприємством.

Промислова СЕС на Житомирщині. Джерело: сайт “24 Инвестиции”

При цьому промислові СЕС в Україні – вигідна справа. За словами Сергія Запорожця, йдеться про мільйони гривень за рік. Адже промислова станція потужністю 100 КВт може принести своєму власнику близько до 20 000 доларів за рік. Якщо розглядати станцію потужністю 1 МВт  – помножте цю цифру на 10. 

Компанії, що виробляють енергію за допомогою великих промислових СЕС, з 1 січня 2020 року, можуть брати участь державному аукціоні на постачання електроенергії, і в разі виграшу продавати державі енергію протягом 5 років (згідно з постановою КМУ від 27 грудня 2019 р. № 1175). 

 

Скільки ж податків за рік сплатять до бюджету громади (чи області) власники СЕС? 

Тож у висновку змоделюємо ситуацію про громаду, у якій є:

  • 5 домашніх СЕС потужністю 10 КВт із “зеленим” тарифом;
  • 3 домашні СЕС потужністю 30 КВт із “зеленим” тарифом;
  • 1 промислова СЕС із 15-ма найманими працівниками. 

Скільки податків надійде до місцевого бюджету від цих об’єктів господарювання за 1 рік? (Розрахунки змодельовано приблизно):

  • 5  домашніх СЕС потужністю 10 КВт = 64 800 грн, з них 38 880 гривень може лишитися у бюджеті громади чи області.
  • 3 домашні СЕС потужністю 30 КВт = 38 160 грн, з них 22 896 гривень може лишитися у бюджеті громади чи області. 
  • 1 промислова СЕС з 15-ма найманими працівниками – 426 620 грн  (річний обсяг ЄСВ за 15 робітників) + 347 400 грн (річний обсяг ПДФО за 15 робітників), з них 208 440 грн у бюджет громади чи області = 774 020 грн за рік всього сплатить такий суб’єкт господарювання. 

Якщо земля для промислової СЕС орендується в громади, сума надходжень до бюджету збільшиться. 

Загалом за рік до місцевого (чи обласного) бюджету від описаних об’єктів господарювання надійде близько 696 836 гривень, та ще 180 000 – до державного. 

Основними умовами для вдалого симбіозу громад та бізнесу з відновлюваної енергетики є: 

  1. Відповідальне і вдячне партнерство. 
  2. Відсутність корупційних схем.
  3. Своєчасність та неухилення від сплати податків. 

Для держави пріоритетною задачею є – залишити податки від місцевих об’єктів ВДЕ у “скриньці” самої громади. Такі податки мають направляти до місцевих бюджетів ОТГ, а не в обласний центр чи до державної казни. У цьому буде “чесна децентралізація” та стимулювання розвитку відновлюваної енергетики в Україні. 

Маргарита Мостова для сайту “Енергетичний перехід”