Коаліція «Енергетичний перехід» висловлює стурбованість стосовно планів уряду добудувати три нових атомних енергоблоків на Хмельницькій і Рівненській АЕС. Закликаємо відмовитися від планів подальшого спорудження нових атомних енергоблоків, оскільки цей проєкт несе в собі ряд небезпек та не відповідає досягненню міжнародних домовленостей та внутрішніх цілей України.

Коаліція «Енергетичний перехід» переконана, що не слід вкладати гроші у ризиковані небезпечні проєкти як-от нові АЕС, а також у продовження терміну експлуатації старих АЕС, а кошти варто спрямовувати на розвиток енергоефективності та відновлювальної енергетики.

По-перше – атомна енергетика небезпечна. Країні, яка пережила аварії на Чорнобильській станції це має бути очевидно. Атомники стверджують, що ймовірність великої аварії на АЕС становить один раз на 1 тис – 10 тис років. Таку ймовірність вони вважають “прийнятним ризиком”. В світі вже було 16 аварій зі значним витоком радіації, а з моменту пуску першої АЕС не пройшло і ста років. І це лише АЕС – а ще є сховища радіоактивних відходів, урановидобувна промисловість і, найбільш вразливий елемент – транспортування радіоактивних матеріалів.

Атомна енергетика – це дорого. Станом на цей лютий цього року тариф на атомну електроенергію складає 0,7 грн за кВт-год. Проте, такий тариф є суттєво заниженим. Навіть за розрахунковими даними ДП “НАЕК Енергоатом” вартість 1 атомного кВт-год має становити  приблизно 0,9 грн (станом на березень 2019 року), при цьому тариф розрахований ДП НАЕК «Енергоатом» не включає в себе вартість  довгострокової безпечної утилізації відпрацьованого ядерного палива, а  відрахування до фонду зняття з експлуатації атомних енергоблоків здійснюється за розрахунками, які базуються на застарілій інформації та макроекономічних показниках, що втратили свою актуальність. Таким чином, тариф що зараз  встановлений на атомну електроенергію не покриває всіх витрат та негативних  екстерналій, пов’язаних із виробництвом електроенергії на АЕС.

Українська ядерна енергетика – це залежність від Росії. Для більшості українських АЕС постачальником ядерного палива є російська компанія «ТВЕЛ». Шведське паливо компанії Westinghouse частково використовується на Запорізькій та Южно-Українській АЕС. Так само в Російську Федерацію ми відправляємо відпрацьоване ядерне паливо і витратили на це за 12 років 2 млрд дол. (http://racurs.ua/ua/n96925-u-chornobylskiy-zoni-rozpochaly-buduvaty-shovysche-vidpracovanogo-yadernogo-palyva-foto-video).

Атомна енергетика – це джерело плутонію для ядерної зброї. Окрім цього, АЕС та сховища РАВ та ВЯП в умовах збройної агресії перетворюються на небезпечну мішень. Запорізька АЕС знаходиться на відстані менше 300 км від лінії фронту і менше 200 км від Криму. Сучасна військова техніка, наприклад, Іскандер, може влучати у цілі на відстані до 500 км.

Атомна енергетика – це джерело відходів, способу безпечного зберігання яких так і не віднайдено.

Існує також прогнозована нестача води для роботи український АЕС. Навесні 2020-го Укргідрометцентр зафіксував один з найнижчих рівнів води у річках України за всю історію спостережень. Дані спостережень та наукових досліджень показують, що посушливі умови почали переважати в Україні і їхня інтенсивність збільшилася. Через нестачу води виникають проблеми з трубопроводами, парогенераторами і рештою обладнання. Дослідники та експерти у галузі енергетики вважають, що глобальне потепління та збільшення споживання води людством ставлять під загрозу роботу атомних електростанцій, оскільки ті потребують прісну воду для охолодження блоків.

Зокрема, непідтверджена достатність води для охолодження чотирьох реакторів на Хмельницькій АЕС. При роботі лише двох енергоблоків у найбільш спекотні періоди року ХАЕС змушена використовувати для охолодження реакторів додаткову воду із р. Горинь, як це було, наприклад, у травні та липні 2020 року (http://www.xaec.org.ua/store/pages/ukr/envcond/2020-m06/all.html). Враховуючи тенденцію до збільшення тривалості спекотних періодів та зменшення кількості опадів, немає впевненості чи зможе ХАЕС забезпечити охолодження одночасно чотирьох атомних енергоблоків через 10-15 років, і які наслідки це використання матиме для екосистеми р. Горинь та для водозабезпечення всього регіону. Без проведення детальної оцінки водозабезпечення всього регіону, за врахування одночасної роботи чотирьох енергоблоків ХАЕС, немає підстав стверджувати, що даний проєкт не матиме негативного впливу як на екосистему р. Горинь так і на регіон вцілому.

У зв’язку з вищенаведеним, Коаліція “Енергетичний перехід” рекомендує: 

1. Відмовитись від планів подальшого спорудження нових атомних енергоблоків, натомість чинному уряду слід розблокувати процеси технічного розвитку та діджиталізації в галузі електроенергетики з ВДЕ. Вже очевидно, що Україна здає свої позиції у розвитку ВДЕ. Якщо ще 1,5-2 роки тому інвестиції у проєкти з відновлюваної енергетики були основними інвестиціями у країну, то зараз цей сектор практично зупинився через непослідовну та не стратегічну державну політику в енергетичному секторі.
Ми повинні вкладати кошти в енергоефективність, адже це мультиплікатор розвитку економіки та важливий елемент зменшення енергетичної залежності України. Кожна гривня, вкладена в енергоефективність – це більш ніж 3 гривні, які повертаються назад в економіку. Підвищення енергоефективності має стати пріоритетом для держави і потребує коштів. Частину цих коштів можна отримати, відмовившись від інвестування у атомну енергетику.

2. Встановити справедливий тариф на атомну енергетику.

Міністерством енергетики та захисту довкілля спільно з ДП “НАЕК Енергоатом” має бути здійснено перегляд “Концепції зняття з експлуатації діючих енергоблоків України”, що має базуватися на детальному кошторисі витрат на зняття з експлуатації АЕС, підготовленому із залученням міжнародних експертів із досвідом роботи у проєктах зняття з експлуатації АЕС типу ВВЕР. Концепція має враховувати досвід зняття з  експлуатації великих промислових блоків АЕС, що накопичився після 2012 року, а також аналізувати сценарій розвитку, який не передбачає спорудження в Україні нових енергоблоків АЕС і факт відсутності на майданчиках деяких АЕС (в першу чергу Южноукраїнської АЕС) діючих енергоблоків на кінець періоду, який охоплює концепція зняття з експлуатації,  щоб забезпечити відрахування достатньої кількості коштів до Фонду резерву зняття енергоблоків з експлуатації.

3. Переглянути Міністерством енергетики та захисту довкілля “Концепцію зняття з експлуатації діючих енергоблоків України”.

Перегляд Міністерством енергетики та захисту довкілля “Концепції зняття  з експлуатації діючих енергоблоків України” створить умови для встановлення Національною комісією, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) тарифу, який включатиме всі витрати атомної енергетики та дозволить робити справедливе порівняння із зеленою генерацією і не призведе до перекладання вирішення створених нами проблем та фінансових недостач на прийдешні покоління.

Матеріал підготовлено за фінансової та організаційної підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна у рамках проєкту «Підтримка Коаліції українських НУО «Енергетичний перехід».