Коаліція громадських організацій “Енергетичний перехід” вважає неприпустимим маніпулювання громадською думкою щодо того, що відновлювана енергетика складає загрозу енергетичній безпеці України та є занадто дорогою для населення.

 

Згідно з  інформацією, розміщеною на офіційному сайті Запорізької АЕС 21 квітня 2020, у зв’язку з балансовими обмеженнями в енергосистемі, енергоблок №2 Запорізької АЕС, відповідно до регламентних процедур, розвантажено, відключено від мережі та виведено в резерв. 

 

Ця новина викликала чимало обговорень, зокрема й маніпулятивних. Окремо існує думка, що це несправедливість – вимкнути блок АЕС у період кризи, а Служба безпеки України починає попереджати про “загрозу енергетичної безпеки країни через неконтрольоване зростання виробників “зеленої” енергетики”. В основному обговорення стосуються саме ціни на електроенергію: ДП НАЕК «Енергоатом» продає українцям електроенергію приблизно по 0,6-0,7 грн за кВт-год. На противагу маємо, що “зеленим” (сонячним і вітровим) електростанціям держава виплачує 4-5 грн за кВт-год. Так, найпоширенішим твердженням залишається те, що зелена електроенергія дорога. Але якщо порівнювати коректно, то навіть сьогодні електроенергія з відновлюваних джерел (ВДЕ) конкурує із традиційною. Адже у вартість виробництва електроенергії традиційними електростанціями не включено багато важливих складових цієї вартості.

 

Візьмемо для прикладу АЕС, де в ціну електроенергії у недостатній кількості включено кошти для виведення атомних енергоблоків з експлуатації, а на захоронення відпрацьованого ядерного палива, тобто на будівництво геологічного сховища для їх зберігання протягом тисяч років, ніколи не було включено. За це, ймовірно, нам свого часу доведеться заплатити з бюджету. Водночас обладнання вугільних електростанцій в Україні є безнадійно застарілим і не відповідає навіть мінімальним екологічним вимогам. Вартість очищення димових газів від токсичних речовин не додана в ціну електроенергії, тому ми часто платимо погіршенням якості життя поблизу таких станцій, підвищеною захворюваністю та смертністю.

 

То в чому ж насправді полягають проблеми?

 

1. Занижений тариф на атомну електроенергію

Станом на квітень 2020 року тариф на атомну електроенергію складає 0,7 грн за кВт-год. Проте, такий тариф є суттєво заниженим. Навіть за розрахунковими даними ДП “НАЕК Енергоатом” вартість 1 атомного кВт-год  має становити приблизно 0,9 грн (станом на березень 2019 року), при цьому тариф розрахований ДП НАЕК «Енергоатом» не включає в себе вартість довгострокової безпечної утилізації відпрацьованого ядерного палива, а відрахування до фонду зняття з експлуатації атомних енергоблоків здійснюється за розрахунками, які базуються на застарілій інформації та макроекономічних показниках, що втратили свою актуальність. Таким чином, тариф що зараз встановлений на атомну електроенергію не покриває всіх витрат та негативних екстерналій, пов’язаних із виробництвом електроенергії на АЕС. 

 

2. Малі можливості гнучкості – наслідок не приєднання до мережі ЄС та не запровадження розумних мереж.

За словами Ігоря Петрика, директора з розвитку ринків Wärtsilä Energy у Східній Європі, українська енергосистема є однією з найбільш негнучких у світі. Близько 55% генерації забезпечує атомна енергетика, третину — старі негнучкі ТЕС і ТЕЦ, можливості ГЕС обмежені водними ресурсами, а перетоки енергії між сусідніми країнами обмежені технічними і політичними чинниками. В міру зростання «зеленої» енергетики підвищуються ризики для стійкості системи. Оскільки Україна продовжує нарощувати потужності ВДЕ і прагне здійснити енергетичний перехід, то існує нагальна потреба у створенні джерел гнучкості для енергосистеми.

Виправити ситуацію могло б приєднання енергомережі України до мереж Євросоюзу з дозволом на імпорт електроенергії. Проте невирішеною є проблема технічного забезпечення ринку електроенергії. Зокрема, енергомережі технічно не готові імпортувати електрику з ЄС. Наразі роздрібні постачальники електроенергії ще не розробили програмного забезпечення для продажу електрики «на добу наперед».

 

3. Необхідні заходи для послідовної та цілісної реформи сектору електроенергетики після прийняття нового закону про ринок електроенергії не були вжиті, натомість заклавши “міни сповільненої дії”. Показово, що відповідальна за це робоча група в Уряді Гройсмана на чолі з віце прем’єром Володимиром Кістіоном збиралася на засідання лише кілька разів за 2 роки. Адаптація законодавчого та регуляторного поля до нових реалій швидкого розвитку ВДЕ не відбулася, що є провалом з боку влади та державних інституцій. Наступний Уряд Гончарука не досяг також значних результатів, а лише поглибив кризу, поставивши під питання ризик виплат існуючим об’єктам ВДЕ і не зробивши кроків для досягнення компромісів щодо реструктуризації “зеленого тарифу”. Поточний Уряд Шмигаля також не поспішає вирішувати системні проблеми ринку електричної енергії і його стабільності.

 

У зв’язку з вищенаведеним, Коаліція “Енергетичний перехід” рекомендує: 

 

1. Встановити справедливий тариф на атомну енергетику.

Міністерством енергетики та захисту довкілля спільно з ДП “НАЕК Енергоатом” має бути здійснено перегляд “Концепції зняття з експлуатації діючих енергоблоків України”, що має базуватися на детальному кошторисі витрат на зняття з експлуатації АЕС, підготовленому із залученням міжнародних експертів із досвідом роботи у проектах зняття з експлуатації АЕС типу ВВЕР. Концепція має враховувати досвід зняття з  експлуатації великих промислових блоків АЕС, що накопичився після 2012 року, а також аналізувати сценарій розвитку, який не передбачає спорудження в Україні нових енергоблоків АЕС і факт відсутності на майданчиках деяких АЕС (в першу чергу Южноукраїнської АЕС) діючих енергоблоків на кінець періоду, який охоплює концепція зняття з експлуатації,  щоб забезпечити відрахування достатньої кількості коштів до Фонду резерву зняття енергоблоків з експлуатації. 

Перегляд Міністерством енергетики та захисту довкілля “Концепції зняття  з експлуатації діючих енергоблоків України” створить умови для встановлення Національною комісією, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) тарифу, який включатиме всі витрати атомної енергетики та дозволить робити справедливе порівняння із зеленою генерацією і не призведе до перекладання вирішення створених нами проблем та фінансових недостач на прийдешні покоління.

 

2. Слід у першу чергу зупиняти старі негнучкі вугільні станції.

В енергосистему на ВДЕ необхідно додати джерела гнучкості, які здатні швидко балансувати сонячну і вітрову генерацію, але вугільна генерація не може бути компенсатором при великій кількості дешевої відновлюваної енергії. Більшість країн давно цілеспрямовано відходять від вугілля. Україна долучилася до загальносвітового тренду, підписавши Паризьку кліматичну угоду. За цим документом ми повинні послідовно скорочувати викиди парникових газів, що на практиці означає поступову, але повну, відмову від використання викопного палива в енергетиці. На сьогодні понад 30% енергії ми отримуємо із застарілих та надзвичайно забруднюючих ТЕС, які отруюють повітря токсичним пилом, оксидами сірки та азоту. 

Весь вугільно-енергетичний комплекс зайшов у глухий кут. Хоч за останні вісім років державні вугледобувні шахти скоротили видобуток вугілля у 3 рази – до 3,5 млн тонн, при цьому необхідність дотування їх роботи в перерахунку на 1 тонну видобутого вугілля виросла у 2 рази – до 908 грн/тонн. Про це свідчать дані Міністерства енергетики та захисту довкілля. Всього на сьогодні в Україні працює ще 37 шахт, з них державних – 33, а всі інші належать ДТЕКу. І шахти, які у власності ДТЕК, видобувають приблизно 73-75% всього вугілля, в результаті маємо монопольне становище. Борги у вугільній галузі продовжують зростати, держава щорічно вливає мільярдні дотації для підтримки швидко занепадаючої галузі. Модельні розрахунки показують, що в 40-му році використання вугілля буде просто не вигідним, навіть якщо не враховувати екологічні податки, а лише операційні витрати на паливо та постійні ремонти застарілих блоків. З іншого боку, ВДЕ невпинно дешевшає.

 

3. Чинному уряду слід досягти компромісу з власниками СЕС та ВЕС, а також розблокувати процеси технічного розвитку та діджиталізації в галузі електроенергетики, припинивши політичні втручання в діяльність системного оператора НЕК Укренерго.

Мінекоенерго знаходиться в діалозі з інвесторами в сонячні і вітряні електростанції (СЕС, ВЕС) з пошуку компромісу щодо взятих раніше державою зобов’язань щодо забезпечення для них високих «зелених» тарифів. У 2020-му Україна має виплатити інвесторам «зеленої» генерації близько 42 млрд грн. При цьому існують постійні ризики, пов’язані з отриманням цих виплат (зазначається, зокрема, у заяві УАВЕ). Пригадаємо, що 27 червня 2019 року окружний адміністративний суду міста Києва зупинив дію постанов НКРЕКП №954 та №955 від 07.06.2019 р, якими встановлені тарифи для Укренерго на передачу електроенергії та послуги диспетчерського управління. У зв’язку з цим Укренерго заявило, що таке рішення суду унеможливлює оплату ним послуг із забезпечення збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел. Відповідно, ДП “Гарантований покупець”, яке є отримувачем цих коштів від Укренерго не може здійснювати оплату придбаної енергії з альтернативних джерел за “зеленим” тарифом у її виробників. При цьому оплата є гарантованою на законодавчому рівні та відповідно до укладених договорів. Призупинення або затримка з боку ДП “Гарантований покупець” оплати придбаної за “зеленим” тарифом енергії призведе до зупинки будівництва нових об’єктів та порушення зобов’язань перед фінансовими установами. Важливо зазначити, що в галузь відновлюваної енергетики за останні було вкладено 2,5 млрд євро. Спорудження більшості об’єктів відновлюваної енергетики відбулись за рахунок кредитних коштів вітчизняних або міжнародних фінансових установ. Важливо не допустити прийняття остаточного рішення про призупинення дії постанови №955 призведе до порушення Закону України, який гарантує викуп всього обсягу такої енергії, погіршення інвестиційного клімату в країні та порушення взятих на себе зобов’язань. Вже очевидно, що Україна здає свої позиції у розвитку ВДЕ. Якщо ще 1,5-2 роки тому інвестиції у проекти з відновлюваної енергетики були основними інвестиціями у країну, то зараз цей сектор практично зупинився через непослідовну та не стратегічну державну політику в енергетичному секторі. 

 

У той час, як десятки країн та сотні міст по всій планеті, активно переводять свою енергетику на відновлювані джерела енергії, щоб досягти кліматичної нейтральності до 2050 року чи й раніше, українські посадовці активно гальмують розвиток зеленої енергетики. Такий саботаж буде дорого коштувати Україні вже у найближчі 5 років, коли старі та зношені енергетичні потужності потрібно буде закривати, а нових не буде побудовано. 

 

Коаліція “Енергетичний перехід” вимагає від Президента, Уряду та Верховної Ради взяти питання розвитку відновлюваної енергетики під особливий контроль з включенням у процес бізнесу, громадськості та провідних експертів у цій галузі. Нам потрібно зупинити відкат країни назад та повернути попередні темпи нарощування потужностей ВДЕ, щоб забезпечити досягнення міжнародних домовленостей та внутрішніх цілей України.