Цього року органи місцевого самоврядування отримали повноваження формувати тарифи на центральне теплопостачання у межах своїх юрисдикцій. Рішення місцевих рад про зростання тарифів на тепло викликає гострі дискусії, які часто ґрунтуються на хибних уявленнях та відвертому популізмі окремих політиків міського та обласного рівня. Щодо тарифів на центральне теплопостачання маємо наступну думку:
Навіть досі не завершена реформа децентралізації стала однією з найбільш вдалих та потрібних нашій країні. Ми вітаємо передачу права формувати тарифи на тепло органам місцевого самоврядування. Такий крок дозволить відповідальним місцевим політикам забезпечувати розвиток своїх громад дякуючи можливостям формувати справедливі правила гри на ринку теплопостачання незалежно від сумнівних урядових рішень. Особливо це актуально у разі переходу до місцевих відновлюваних джерел енергії.
Центральне теплопостачання – це система розподілу тепла, що виробляється в котельнях або теплових електричних централях та подається системою ізольованих труб для опалення та гарячого водопостачання житлових і комерційних об’єктів. Центральне теплопостачання може забезпечити вищий коефіцієнт корисної дії і кращий контроль забруднення, ніж індивідуальні котли. Центральне теплопостачання з комбінованим виробленням тепла і електроенергії може бути одним з найдешевших методів опалення та скорочення викидів парникових газів у разі його правильного використання.
Україні центральне теплопостачання дісталося у спадок від Радянського Союзу і наша країна до цього часу користується цим надбанням гірше ніж радянська окупаційна влада. Протягом всієї історії незалежності недолугі урядові рішення у цій царині були спрямовані на штучне здешевлення послуг опалення. Для цього з тарифів були виключено практично всі витрати на регламентні роботи, модернізацію обладнання та розвиток галузі, а низькі ціни на газ дотувалися з податків. Закономірним результатом такої послідовної злочинної урядової політики стала деградація всього обладнання та зрозуміле категоричне незадоволення українців послугами опалення.
На виконання Угоди про Асоціацію з ЄС Україна створює енергетичні ринки включно з ринковими цінами на енергоносії та тепло. Ринкові ціни передбачають включення у кінцеву ціну товару чи послуги всіх витрат, що виникають у процесі їх створення включно з вартістю енергоносіїв, модернізації та всіх необхідних регламентних робіт. Лише за такого формування ціни можна очікувати сталого та якісного постачання тепла.
В Україні багато людей, які не мають достатньо прибутків для оплати ринкової вартості теплопостачання. Для таких українців існують житлові субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, які сплачуються урядом з коштів платників податків домогосподарствам, у яких витрати на житлово-комунальні послуги перевищують 15% сукупного сімейного доходу. Такий адресний підхід до сплати субсидій робить можливим та прибутковим утеплення багатоквартирних будинків.
Енергомодернізація будинків дозволяє скоротити споживання тепла та відповідні видатки, у середньому, на половину, поліпшує комфортність приміщень, створює нові робочі місця та наповнює місцеві бюджети. Масова енергомодернізація житла – життєво важлива ціль нашої держави, досягнення якої необхідно для енергетичної безпеки України та економічного розвитку громад. Правдива ціна на тепло у будинках є передумовою досягнення такої цілі, а штучно знижені ціни на тепло подовжують терміни окупності утеплення, роблячи його менш привабливим для мешканців будинків.
Зважаючи на вищевикладене, засадничою вимогою коаліції є оприлюднення та публічне обговорення детального розрахунку тарифу на теплопостачання, а також інвестиційного плану теплопостачального підприємства. Заклики політиків знизити тарифи на тепло лиш тому, що вони надто високі чи недостатньо низькі, або “треба скасовувати попередні рішення”, є безвідповідальними. Компенсація витрат коштом платників податків вестиме до подальшої деградації будинків та міської інфраструктури, а також буде сприяти корупції.
Ми закликаємо до:
– До ведення відповідальних дискусій щодо цін на теплопостачання з використанням економічних розрахунків та з залученням всіх зацікавлених сторін.
– До відмови від дотування теплопостачальних підприємств з місцевих бюджетів. Такий підхід формує неправильні цінові сигнали та корупційні ризики.
– Використовувати найбільш ефективну систему підтримки малозабезпечених – адресні субсидії на основі прозорих критеріїв.
– Розробити збалансований бюджет громади, з обов’язковим урахуванням та бюджетуванням програми модернізації системи теплопостачання, що знаходиться у власності міста.
– Вивчити можливості подальшого надання в оренду цілісного майнового комплексу теплового господарства міста приватній структурі.
– Розробити схему теплопостачання міста на майбутнє, де розділити теплогенеруючі котельні між різними власниками (мережі належать місту) і тоді зробити конкурентний ринок тепла.
– Провести енергоаудит усіх комунальних закладів та споруд (заклади дошкільної освіти, школи, лікарні та інш.), розробити програму щодо першочергових заходів з енергомодернізації цих споруд.
– Вивчити практичний досвід (результати енергомодернізації) будинків та розробити план інформаційної кампанії по донесенню результатів до мешканців немодернізованих будинків з можливістю взяти участь цим мешканцям в програмах співфінансування з містом або державою.
І наостанок про ще важливіші речі, для подолання кліматичної кризи Україна у 2050 році має стати вуглецево нейтральною, тобто, викидати парникових газів не більше ніж споживають наші ліси та грунти. Для виконання цього завдання нам обов’язково необхідно зберегти та розвинути центральне теплопостачання, тому ми не можемо продовжувати приймати безвідповідальні рішення.