Статтею 8 Закону України «Про ринок електричної енергії» № 2019-VIII від 13 квітня 2017 року   передбачено, що діяльність із виробництва електричної енергії підлягає ліцензуванню, яке в свою чергу здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП або Регулятор).

Ліцензія з виробництва електричної енергії (далі – Ліцензія) видається у вигляді окремої Постанови НКРЕКП, порядок отримання якої передбачений Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1467 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії» (далі – Постанова  № 1467 або Ліцензійні умови).

Для отримання Ліцензії майбутній виробник за «зеленим» тарифом має подати до Регулятора вичерпний перелік документів, що визначений п. 1.6. Ліцензійних умов.

На жаль, першою проблемою, із якою зіштовхується заявник є повне нерозуміння того, що власне від нього вимагається, враховуючи перевантаженість юридичними термінами тексту Ліцензійних умов. Завуальовані та незрозумілі формулювання в свою чергу призводять до виникнення наступної проблеми для заявника, а саме висування додаткових вимог до пакету поданих документів.

Ця проблема вирішується чітким розумінням того, що насправді зашифровано в п. 1.6. Ліцензійних умов. Зокрема, для отримання Ліцензії майбутній виробник надає:

1) Заяву за формою, встановленою додатком 1 до Ліцензійних умов;

2) Засвідчені керівником або уповноваженою особою здобувача ліцензії копії документів, що підтверджують наявність у здобувача ліцензії на праві власності, господарського відання, користування, лізингу, на підставі договору концесії або в управлінні на підставі договору управління активами, укладеного з Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, заявлених засобів провадження господарської діяльності – в даному пункті мають на увазі надання документів, що підтверджують право власності чи користування (у будь-якій формі) генеруючим обладнанням (наприклад, модулями та інверторами для сонячних електростанцій). Загалом Регулятор може прийняти будь-які документи, що підтверджує право власності чи користування, адже правові конструкції отримання такого права є різноманітними. Однак, можна з практичної точки зору узагальнити та звести суть та перелік документів до таких як: договір із конкретним зазначенням всіх характеристик обладнання, документ, що передбачає перехід права власності чи користування на обладнання (в договорі має бути зазначено яким чином переходить право), документ, що передбачає переміщення обладнання на місце його розташування, підтверджуючі документи щодо виконання необхідних для переходу права фінансових зобов’язань за договором. Наприклад, у класичному випадку купівлі обладнання надається:

– договір купівлі-продажу, специфікація до нього або рахунок, якщо інвойс, визначений як документ, де вказується назва, кількість та інші характеристики товару;

– видаткова накладна або акт приймання-передачі, або bill of landing, якщо ці документи визначені договором як такі, що підтверджують перехід права власності;

– товаро-транспортні накладні або міжнародна товаро-транспортна накладна (CMR);

– платіжні доручення щодо оплати;

3) Копії документів, що підтверджують правонаступництво суб’єкта господарювання (у разі надання йому у власність, користування (оренду, концесію тощо) цілісного майнового комплексу з виробництва електричної та теплової енергії) за борговими зобов’язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб’єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним) – не застосовується для майбутніх виробників за «зеленим» тарифом;

4) Засвідчені керівником або уповноваженою особою здобувача ліцензії копії сторінок технічних паспортів електрогенеруючого обладнання, що підтверджують установлену потужність заявленого електрогенеруючого обладнання (у разі відсутності технічного паспорта – інші документи, що підтверджують його технічні характеристики) – фактично до кожної одиниці обладнання передбачається і додається окремий технічний паспорт, копія якого надається Регулятору;

5) Відомість про місця та засоби провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії (додаток 2 до Ліцензійних умов) – до відомості додається документ, що підтверджує право власності чи користування на місце ведення діяльності. Тобто заявник має надати документ на право власності чи користування приміщенням або земельною ділянкою, де встановлено обладнання. Також у цьому пункті варто зазначити, що Регулятор дуже скрупульозно ставиться до заповнення заяв та відомостей. Всі назви обладнання, адреси тощо мають бути прописані у абсолютній ідентичності до таких найменувань чи адрес в документації, а самі форми заповнюються в повній відповідності до вимог самих форм. При цьому, Регулятор на своєму сайті розмістив приклади заповнення всіх необхідних форм, що відповідно спрощує задачу та вимагає лише уважності та концентрації при заповненні. Також при заповненні Відомості слід звернути увагу, що потужність обладнання визначається по генеруючому обладнанню (наприклад, по модулям для СЕС) і така потужність не повинна перевищувати гранично дозволену для певних видів джерел відновлювальної енергетики. Додатково важливо не ігнорувати вимоги щодо серійних та інвентаризаційних номерів обладнання – такі номери мають бути вказані у відомості (можливе викладення в окремому додатку до відомості) та беззаперечно співпадати із номерами, нанесеними на обладнанні;

6) Схеми приєднання об’єктів електроенергетики здобувача ліцензії до електричної мережі із позначенням приладів обліку електричної енергії – надається схема із проектної документації;

7) Засвідчену керівником або уповноваженою особою здобувача ліцензії копію документа, що засвідчує готовність заявленого об’єкта електроенергетики (новозбудованого) до експлуатації, виданого відповідно до законодавства у сфері регулювання містобудівної діяльності, або копію документа, що підтверджує право власності на заявлений об’єкт електроенергетики – надається декларація або сертифікат про готовність об’єкта до експлуатації, що видані уповноваженим органом в сфері будівництва;

8) Інформацію про підтвердження відсутності здійснення контролю за діяльністю суб’єкта господарювання у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України» (додаток 3 до Ліцензійних умов) – надається за формою;

9) Опис (додаток 4 до Ліцензійних умов) – зазначається найменування та реквізити кожного документу, що додається.

Після подачі документів для отримання Ліцензії, наступна складність, яка може спіткати заявника – це наслідки відсутності командної роботи при реалізації об’єкту. Суть цієї проблеми полягає у тому, що після отримання документації Регулятор перевіряє її на відсутність помилок/неспівпадінь. Варіацій таких помилок може бути безліч: в рахунку зазначена одна назва обладнання, а в міжнародній товаро-транспортній накладні вона відрізняється; в договорі визначено певний документ для засвідчення переходу права власності, а він відсутній; в декларації чи сертифікаті про готовність кількість обладнання не відповідає тій потужності та відповідно кількості, що визначена у відомості та скажімо закуплена за специфікацією; в декларації чи сертифікаті кадастровий номер не відповідає кадастровому з витягу на земельну ділянку з відповідного реєстру і т.п. Відповідно, будуючи генеруючий об’єкт потрібно першопочатково розуміти, що документація має бути максимально відповідально та комплексно підготовлена і вивірена на кожному з етапів. У протилежному випадку, при помилках чи відсутності якогось з документів отримання Ліцензії значно затягнеться або й зовсім не відбудеться.

Позитивним є те, що Регулятор лояльно ставиться до заявників – телефонує та повідомляє про зауваження, дає можливість їх усунути, у випадку якщо це можливо, надає рекомендації щодо доопрацювання поданого пакету. Звичайно, іноді котресь із зауважень може бути суб’єктивним, адже Регулятор – це люди, які там працюють та можуть мати свою думку з приводу змісту чи вигляду того чи іншого документу. У той же час, навіть суб’єктивне зауваження зазвичай не є таким, що не може бути усунутим з докладанням незначних зусиль.

НКРЕКП має 10 робочих днів на видачу Ліцензії і фактично завжди вкладається в цей строк.

Отже, отримання Ліцензії насправді не є найскладнішим етапом в реалізації проекту (чого не скажеш, наприклад, про перший етап –отримання технічних умов), адже при розумінні того який пакет документів подається і коректності цього пакету, заявник може без особливих труднощів отримати Ліцензію.

Авторка: Савченко О., Голова правового комітету АСЕУ. 

Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна у рамках проєкту «Підтримка Коаліції українських НУО «Енергетичний перехід».