Україною, як членкинею Енергетичного Співтовариства та учасницею Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом з 1 лютого 2011 року, прийнято зобов’язання дотримуватися положень Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та додатків до нього. Згідно з Додатком II до Договору всі великі спалювальні установки після 31 грудня 2017 року мають відповідати вимогам Директиви 2001/80/ЄC про обмеження викидів деяких забруднюючих речовин у повітря від великих спалювальних установок (далі – Директива 2001/80/ЄC). Директивою 2010/75/ЄС про промислові викиди (далі – Директива 2010/75/ЄС), що прийнята на зміну Директиви 2001/80/ЄC, внесено принципові зміни до чинного законодавства ЄС. Згідно з рішенням Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства від 24 жовтня 2013 року вимоги Директиви 2010/75/ЄС набувають чинності в Енергетичному Співтоваристві для великих спалювальних установок після 31 грудня 2027 року. В Україні – Рішенням КМУ№ 796-р.
8 листопада 2017 р. затверджено Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок (далі – НПСВ). Метою НПСВну є поступове скорочення викидів діоксиду сірки (далі – SO2), оксидів азоту (далі – NOx) та речовин у вигляді суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом, (далі – пил) від існуючих великих спалювальних установок, номінальна теплова потужність яких становить 50 МВт і більше, а перший дозвіл на викиди або дозвіл на проектування установки видано до 01 липня 1992 року. Строк дії Національного плану скорочення викидів – з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2033 року.
Розпорядженням КМУ від 13 червня 2018 р. № 428-р, був затверджений План заходів на 2018 рік щодо впровадження Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок, в якому були визначені 7 заходів, строки виконання та відповідальні ЦОВВи.
Однак за увесь цей час для досягнення цілей, визначених НПСВ, жодного питання, окрім створення робочої групи, вирішено не було.
Ми вже неодноразово зверталися до Прем’єр-міністра, відповідальних Міністерств, щодо проблем невиконання НПСВ та можливих сценаріїв розвитку у разі неналежного виконання Україною зобов’язань, проводили обговорення у громадській раді при Мінприроди із залученням всіх суб’єктів. Однак питання не зрушило з місця, оскільки власники установок не бажають витрачати кошти на екологізацію своїх потужностей, хоча дані вимоги прописані в їх інвестиційних договорах, а строки такої екологізації їм були погоджені під час розробки НПСВ ще у 2012 році. Варто зауважити, що сам НПСВ і є відтермінуванням екологізації спалювальних установок, який нам погоджено Енергетичним співтовариством.
Першим ухиленням від виконання НПСВ стало рішення Кабінету Міністрів від 24 липня 2019 року «Про внесення змін у Додатки 1 – 4 до Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок». Тоді відбулося перше перенесення строків на 2-5 років, яке стосувалось 21 з 90 установок. Це не виходило за рамки загальних строків екологізації до 2028-2032 років, але було прийнято із жорстким порушення екологічного законодавства України – не була проведена стратегічна екологічна оцінка цього проекту, а громадське обговорення проєкту відбулося із порушеннями.
Проте власники великих спалювальних установок забажали більшого. І рішеннями (№ 5 та № 6) тимчасової робочої групи Міністерства енергетики України з розроблення механізму впровадження Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок (далі – робоча група) були визначені питання щодо критичних, на наш погляд, змін умов, передбачених НПСВ.
Дана робоча група вирішила:
– перенести кінцеві строки реалізації заходів з екологізації ВСУ з 2033 на 2038/2043 рік;
– блоки, які до 01.01.2020 переведені на газову марку вугілля НЕ виводити з експлуатації за 20/40 тис. годин;
– створити механізм обміну годинами роботи між установками;
– прибрати визначення конкретних заходів екологізації з додатків НПСВ;
– законодавчо перекласти на плечі держави витрати на впровадження заходів з екологізації приватних ТЕС та ТЕЦ.
На засіданні робочої групи, для зазначених змін учасники використовували такі аргументи як припинення існування механізму нарахування інвестиційної складової (повернення коштів власнику установки для компенсації екологізації) в зв’язку із введенням нового ринку електричної енергії, проблеми, які виникли в зв’язку із світовою пандемією СOVID-19 та проблему потенційного розбалансування енергосистеми у разі виконання НПСВ (лише 5 установок на рік можуть виводитись з експлуатації для проведення модернізації).
Проте, аргументи, які викладені в протоколі, не витримують критики, тому що:
– по-перше, механізм нарахування інвестиційної складової припинив своє існування (припинилися виплати) ще за декілька років до впровадження нового ринку електричної енергії і встановлення газоочисного обладнання на багатьох станціях здійснювалося коштами власників установок;
– по-друге, проєкт закону “Про ринок електричної енергії” розроблявся та приймався за погодженням із Міністерством енергетики, яке є головним виконавцем НПСВ, тож те, що в новому ринку не передбачили особливих критеріїв для продажу електричної енергії, яка вироблена на більш чистих установках, є прямою відповідальністю Міненерго, а не приводом для змін до НПСВ;
– по-третє, проблема коронакризи з’явилася лише 9 місяців тому, тоді як НПСВ діє з кінця 2017 року;
– по-четверте, поетапність виведення в модернізацію не більше 5 установок в рік передбачена діючим НПСВ і його додатками.
І навіть сьогодні виконання заходів складне, але можливе у визначені НПСВ строки, як зауважили розробники дослідження “Економічно-обгрунтований підхід до запровадження Національного плану скорочення викидів в Україні на підставі досвіду скорочення викидів забруднюючих речовин великими спалювальними установками в Європі”, на яке посилалися на засіданні робочої групи при Міненергетики.
Варто зауважити, що до робочої групи входять переважно представники Міністерства енергетики (3 особи), представники власників установок (ДТЕК – 2 особи, Центренерго – 1 особа, Донбасенерго – 1 особа), Укренерго – 4 особи, тоді як представників екологічного напрямку представляє лише одна особа з Міндовкілля.
Традиційно, теплова енергетика є найбільшим промисловим забруднювачем довкілля, а українські “тепловики”, на відміну від європейських колег, досі категорично не готові вирішувати питання забруднення повітря токсичними газами, зольним пилом та двоокисом вуглецю.
Річні викиди великих спалювальних установок, які згідно НПСВ мають пройти процедуру екологізації, становлять у 2019 році: 155895,8 тонн пилу, 599270,0 тонн SO2, 119145,9 тонн NOx. За строк дії НПСВ вітчизняні оператори мають скоротити викиди діоксиду сірки на 95%, а оксидів азоту на 72%. Отже, кожен згаяний рік екологізації, це сотні мільйонів тонн шкідливих речовин, які осідають в легенях наших дітей, українській землі та воді. Також не враховується негативний вплив вугільної енергетики в умовах кліматичної кризи, а податок на викиди СО2 в Україні є одним з найнижчих у світі.
На жаль, ми також відмічаємо проблеми з достовірністю звітних даних про викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які надають ВСУ. Так, наприклад, за Основними даними та поточними обсягами викидів забруднюючих речовин від великих спалювальних установок, згрупованих на одне джерело викидів у 2019 році енергоблоки 3 та 4 Криворізької ТЕС, енергоблоки 9,10,11,12 Бурштинської ТЕС чи енергоблоки 1,2,3 Ладижинської ТЕС, які мають скорочувати викиди, звітують ідентичну кількість викидів до цифри після коми планованим в додатку№2 НПСВ. Це є абсолютно неможливим і відбувається в зв’язку з повною відсутністю контролю цих даних з боку держави.
Варто зауважити, що відсутнє законодавство ЄС, рішення та процедурні акти ЄС щодо можливостей коригування термінів виконання та інших суттєвих корекцій НПСВ. У рамках існуючого правового поля внесення Українською стороною змін до НПСВ у спосіб, відмінний від окресленого у частині 8.2 розділу 8 НПСВ, порушуватиме міжнародні зобов’язання, визначені Протоколом про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та порушуватиме закон, яким він ратифікований, а також положення пункту е) статті 338 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС щодо співробітництва в рамках Договору про заснування Енергетичного Співробітництва. Це підтверджується відповіддю Енергетичного співтовариства на лист від Членів Робочої групи 3 Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства (УНП ФГС СхП) та Робочої групи 5 Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС (УС ПГС).
На жаль, аналізуючи ситуацію, яка склалась, прослідковується очевидне та виключне просування інтересів окремих великих бізнесів на рівні центральних органів виконавчої влади!
Такі рішення ставлять під загрозу життя і здоров’я української нації та питання виконання Україною умов Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, Угоди про асоціацію України з ЄС та можливості долучення України до Європейського зеленого курсу (European Green Deal).
У зв’язку із вищевикладеним, просимо:
За результатами комітетських слухань, вжити всіх необхідних дій задля недопущення змін (відтермінування) строків реалізації заходів з екологізації, передбачених чинним НПСВ, а саме:
– Сформулювати звернення до Кабінету міністрів України та Офісу Президента України про необхідність дотримання строків реалізації заходів щодо зменшення викидів від великих спалювальних установок;
– Розробити зміни до нормативно-правових актів у частині контролю та верифікації даних звітності про викиди двоокису сірки, оксидів азоту та зольного пилу від великих спалюючих установок, порядок ведення електронного реєстру цих викидів, а також визначити відповідальний за це державний орган.
– Розробити зміни до законодавства, які б забезпечили адекватну та недискримінаційну ринкову інтеграцію об’єктів теплової генерації, зокрема, шляхом підвищення податків на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від великих спалювальних установок.
– Вчинити інші дії, які унеможливлять погодження центральними органами виконавчої влади можливості подальшого забруднення довкілля найбільшими промисловими забруднювачами – вугільною енергетикою довше, ніж це передбачено діючими зобов’язаннями України в договорі про Енергетичне співтовариство та Угоду про асоціацією між Україною та Європейським Союзом та викладено в чинному НПСВ.
Громадські організації-підписанти:
1. ГО “SaveDnipro
2. ГО “Єдина Планета”
3. ГО “Ініціативна група “Разом!”
4. МБО “Екологія-Право-Людина”
5. ГО “Україна без сміття”
6. “Батарейки, здавайтеся!” (ГО “ЕкоЮА”)
7. Фонд Скорочення Ризиків (Risk Reduction Foundation)
8. ГО “Зелена Варта”
9. ГО “Екодія”
10. ГО “Друге життя”
11. ГО “Бюро соціальних та політичних розробок”
12. ГО “Голос Природи”
13. ГО “Ресінк” (ReThink)
14. ГО “Зелена Альтернатива”
15. ГО “Місто Сонця”
16. Коаліція “Енергетичний перехід”:
- ГО “Екодія”
- ГО “Екоклуб”
- ГО “Хмельницький енергетичний кластер”
- ГО “Ekoltava”
- ГО “Всеукраїнська Агенція Інвестицій та Сталого Розвитку”
- ГО “Місто Сонця”
- ГО “Безпечний хаб «ПравоPolice”
17. ГО “Центр міжнародного співробітництва і впровадження проектів”
18. ГО “Рада з захисту законності та правопорядку”
19. ГО “Нуль відходів Львів”
20. ГО “Greencubator”
21. ГО “Добра воля”
22. ГС “Центр розвитку харківського передмістя”
23. ГО “Інститут розвитку суспільних інновацій”
24. ГО “Бюро екологічних розслідувань”
25. ГО “Суспільство Зіровейст” (Zero Waste Society)
26. ГО “Чисте довкілля Волині”