Про деталі прийнятого Закону про Net Billing та чому він вигідний для комунальної та приватної сфери розповіла юристка Ольга Савченко на вебінарі ГО “Екоклуб” для представників територіальних громад. Зокрема, вона представила інструкцію із впровадження механізму.
Раніше ми вже згадували про механізм самовиробництва (прототип Net Billing), коли відбувалось обговорення законопроекту, де було написано про новий для України механізм. Із липня 2023-го діє Закон № 3220, яким впроваджено оновлення у сфері енергетики. Було прийнято ряд змін до підзаконних актів. Так, у грудні 2023 року був затверджений окремий Порядок купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва, внесені зміни у Правила роздрібного ринку електричної енергії, Кодекс системи передачі, Кодекс системи розподілу, Кодекс комерційного обліку. Всі ці зміни були внесені НКРЕКП 2 та 10 січня 2024 року, що й стало законодавчою основою для впровадження механізму у дію.
Нагадаємо, що механізм самовиробництва – Net-Billing – це механізм розрахунків за електроенергію, вироблену активними споживачами (наприклад, власниками сонячних панелей), яка передається до мережі. Цей механізм дозволяє споживачам “продавати” надлишки виробленої електроенергії, отримуючи за це кошти, які можуть використовуватися для оплати майбутнього споживання електроенергії.
За словами Ольги Савченко, попри законодавчу базу постачальники універсальних послуг мають зробити завершальні кроки. Згідно законодавчої бази вони повинні опублікувати на власних сайтах комерційну пропозицію на закупівлю електроенергії шляхом самовиробництва. За спостереженнями експертки, таку пропозицію наразі вона знайшла лише у постачальника в Вінницькій області ТОВ “Енера Вінниця”
“Швидше за все Вінниця буде першим регіоном, де запрацює механізм Net billing”, – припустила експертка.
Щоб пришвидшити НКРЕКП може написати звернення до постачальників послуг, щоб вони виконали вимоги законодавства та розпочали закупівлю електроенергії за механізмом самовиробництва.
Чому Net billing важливий для територіальних громад?
В умовах енергетичних загроз через війну саме енергетична децентралізація є стратегічним рішенням для забезпечення більш стабільного електропостачання у громадах. Тому встановлення ВДЕ-установок як додаткового, а згодом і основного джерела енергії є вже не дискусійним питанням. До прикладу, десятки тергромад по всій території України вже мають сонячні електростанції та забезпечують свої потреби у енергії частково з ВДЕ. Механізм самовиробництва у цьому випадку стає додатковим стимулом розвивати власну генерацію, адже дозволяє громадам продавати енергію постачальнику, а в час дефіциту використовувати кошти від продажу на закупівлю енергії з мережі. Наприклад, домогосподарство із СЕС у невеликому селищі буде не лише виробляти електроенергію для себе, а й отримуватиме менший чек за оплату електроенергії з мережі. А ті, хто планує будівництво СЕС і бажає скористатися опцією нового механізму, повинні закладати технічні параметри при проектуванні станції.
Інструкція по Net Biling
Закон передбачив технічні обмеження щодо генеруючих установок, щоб механізм не перейшов у комерційне русло. Усі ці нюанси Ольга Савченко упорядкувала у спеціально підготовленій інструкції. Ось декілька нюансів, на яких вона наголосила.
- Згідно з правилами непобутовий споживач може укласти угоду про продаж надлишкової енергії та тарифом “за минулу добу”, а в разі наявності накопичувача енергії за середньомісячний тариф, який приблизно на 15-20 % вищий від першого.
- Потужність установки для генерації енергії не може перевищувати потужність споживання. Побутові і малі непобутові споживачі можуть віддавати в мережу таку ж потужність, яка дозволена до споживання з мережі. Непобутові споживачі можуть віддавати 50% від встановленої до споживання потужності (за умови, якщо потужність виробництва енергії до 1 МВт). А ті, що мають потужність виробництва більше 1 МВт, може віддавати потужність 50% від свого споживання.
- Нарахування коштів за видану в мережу енергію: для споживачів потужністю від 1 МВт нараховується упродовж року. Для генерації потужністю менш як 1 МВт – неврегульовано.
- Важливий момент – це використання коштів з проданої енергії. Згідно Закону, вони можуть бути використані у першу чергу для оплати електроенергії взятої з мережі у будь-який час. Окрім цього, якщо вдасться щось зекономити, решту коштів теоретично можна вивести з рахунку й використовувати для потреб споживача. Разом із тим, Ольга Савченко зазначає, що ці кошти не є комерційно привабливими. Саме тому механізм передбачає економію витрат на спожиту електроенергію, а не заробіток із виробленої.
Тому механізм самовиробництва не є економічною діяльністю. Тож власнику СЕС не потрібно отримувати ліцензія на виробництво електроенергії і, відповідно, непобутовому споживачу нема потреби присвоювати КВЕД про економічну діяльність.
“Механізм самовиробництва – це чудова опція для органів місцевого самоврядування та комунальних обʼєктів, адже коли ви встановите станцію для самозабезпечення, то не можете спрогнозувати достеменно скільки енергії вона генеруватиме. Проте у вас є зобовʼязання повідомляти про планові показники, скільки енергії ви братимете з мережі. У вас є базовий графік навантаження, тому що постачальник повинен розуміти, скільки електроенергії вам необхідно закуповувати. Якщо у вас станція на самоспоживанні без механізму самовиробництва, як ви можете коректно надавати ці графіки і зобов’язання за договором постачання? А ніяк. А якщо в вас за механізмом самовиробництва, то це вже головний біль не ваш. Ви з мережі собі взяли, скільки вам треба, і коли в вас є надлишок, – в мережу віддали,” – резюмує Ольга Савченко.
Ознайомитися із детальною інструкцією про механізм самовиробництва можна за посиланням.
Матеріал підготовлено у рамках проєкту “Підтримка участі муніципалітетів у енергетичному переході та в розробці кліматичної політики” за підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні.