За останні 3 роки, (з 2018 по 2021) загальна встановлена потужність відновлюваних джерел енергії в Україні зросла більш, ніж у чотири рази — з 2,3 ГВт до 9,6 ГВт. Більше половини цих генерацій складають наземні сонячні електростанції, ще третина – вітрогенерації.
Наприкінці 2021 року частка ВДЕ-генерацій в українській енергосистемі була – 8,1% або 12,8 ТВт-год. Це показник динамічного розвитку цієї галузі і свідчення того, що вона стрімко може заміщати базові генерації електроенергії (як-то атомні та теплові електростанції). Решта припадає на біогаз, біомасу та малі гідроеклектростанції.
Проте, війна внесла свої корективи у розвиток ВДЕ. Вітрова та сонячна генерація наразі становить менше половини від їх звичайного довоєнного рівня. В основному це пов’язано з двома факторами:
- По-перше, внаслідок російського вторгнення 80% українських вітроенергетичних потужностей було зупинено — або внаслідок прямих військових дій, або для запобігання пошкодженню електрообладнання.
- По-друге, зниження попиту та великий відсоток базової генерації ускладнюють інтеграцію відновлюваної енергії в енергосистему, особливо сонячної, що становить понад 6 ГВт.
Через різке падіння попиту на електроенергію в країні, національні диспетчери у примусовому порядку змушували власників ВДЕ генерацій зупиняти свою роботу. Найчастіше ці вказівки надходили у пік генерації енергії.
«Проте, саме ВДЕ-генерації, можуть зробити енергосистему України більш гнучкою та готовою до надзвичайних ситуацій», – вважають у Коаліції «Енергетичний перехід». Останнє, зокрема, зумовлене тим, що сонячні та вітроелектростанції є децентралізованими і відповідно є менш уразлими, аніж базові генерації, такі як АЕС чи ТЕС.
Окрім цього, збільшення потужності європейських інтерконекторів запобігло б утраті великої кількості ВДЕ-енергії, у одні із найпродукттивніших місяців року.
Якщо підсумувати, то ВДЕ-генерації є хорошим стабілізатором енергосистеми України у воєнний час. Їх розповсюдження по всій території України дозволяє знизити ризик втрат. Загалом це призведе до більшої гнучкості енергосистеми держави у найважчий рік в історії незалежності.
Експерти коаліції «Енергетичний перехід» вбачають такі способи у забезпеченні цієї гнучкості:
- збільшення кількості гнучких генерувальних потужностей при поступовому виведенні з експлуатації вугільних електростанцій;
- використання гнучкості попиту, посиленої секторальним каплінгом (заряджання електромобілів, теплові насоси з накопиченням тепла);
- введення в експлуатацію систем накопичення енергії;
- забезпечення гнучкого реагування ринку через реформування ринку електроенергії;
- збільшення кількості інтерконекторів із сусідніми ринками.
Більше детально дослідження можна буде прочитати незабаром на сайті Коаліції.
Матеріал підготовлено за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна у рамках проекту “Адвокація механізмів підтримки ВДЕ-генерації в умовах війни”