2018-й рік демонструє найкращі показники введення в експлуатацію вітроелектростанцій за останні три роки. У січні-червні, за даними НКРЕКП, було підключено до мережі і надано «зелений» тариф новим ВЕС загальною потужністю 50,35 МВт, ще близько 200 МВт побудують до кінця року.
За прогнозами галузевих експертів в найближчі роки розвиток вітрової енергетики в Україні може значно прискоритися. В перспективних планах компаній будівництво десятків нових вітропарків загальною потужністю понад 2 ГВт – еквівалент двох атомних енергоблоків.
Поточний стан галузі
Українські вітропарки працюють на найсучасніших вітротурбінах: Ботіївська, Новотроїцька ВЕС та ВЕС «Старий Самбір» побудовані на данських «Vestas», Очаківский та Причорноморський вітропарки – на турбінах FWT (Фурлендер Вінд Технолоджі), що виробляються у Краматорську на базі німецької ліцензійної технології W2E, перша в Одеській та в Запорізькій областях вітроелектростанції, які планують добудувати в цьому році, генеруватимуть електроенергію завдяки американським «General Elecrtric».
Вітротурбіна Vestas V112 потужністю 3 МВт. Ботієвський вітропарк, Запорізька область. Фото: Екодія
Наразі за кількістю встановлених вітроенергетичних потужностей лідирують Запорізька, Миколаївська та Херсонські області, але перші вітропарки також з’являються в багатьох інших областях.
«Вітроенергетика освоює нові регіони України, бо на півдні вже проблемно підключитися до електромереж, там спостерігається надлишок електроенергії, – пояснює голова правління Української вітроенергетичної асоціації, віце-президент Всесвітньої вітроенергетичної асоціації (WWEA) Андрій Конеченков. – Виняток становить Одеська область, де планом на десять років передбачено додаткове підключення потужностей».
Станом на 1 липня 2018 року загальна встановлена потужність вітростанцій материкової частини України становила 515,5 МВт з урахуванням чотирьох ВЕС загальною потужністю 138 МВт розташованих на непідконтрольних територіях Донбасу. Ще 87,8 МВт залишилося в анексованому Криму.
Сьогодні 47% чистої відновлювальної електроенергії Україна отримує від вітру. За перше півріччя вітроенергетична галузь виробила 568 млн кВт-год електроенергії, що наразі складає близько 1% від загальних потреб країни.
Торік були введені в експлуатацію 4 вітропарки: у Херсонській області – перша черга Новотроїцької ВЕС потужністю 43,8 МВт, у Миколаївській – друга черга Причорноморського вітропарку потужністю 3,2 МВт, у Львівській – ВЕС «Старий Самбір-2» потужністю 20,7 МВт та у Івано-Франківській – перша ВЕС «Шевченкове-1», яка складається з однієї вітротурбіни потужністю 600 кВт.
В нових проектах використовуються тільки трьохлопатеві вітроенергетичні установки потужністю більш ніж 3 МВт, які починають працювати при швидкості вітру від 3,5 м/с. Очікується початок застосування вітротурбін потужністю 4 МВт і вище. За прогнозом Інституту відновлюваної енергетики НАН України, до 2030 року в Україні будуть побудовані вітрові електростанції потужністю понад 10 ГВт.
Потенціал для розвитку
Україна має гарний вітровий потенціал і значні території, придатні для розвитку вітрових проектів. Найбільш перспективними для будівництва вітроелектростанцій вважаються південні й південно-східні регіони країни, де середня швидкість вітру на висоті осі ротора сягає 7м на секунду і вище. За рахунок різниці температур Чорного та Азовського морів, що провокує переміщення повітряних мас, на території від Одеської до Херсонської області утворилася так звана «повітряна труба». Гарний вітроенергетичний потенціал мають і Карпати, Івано-Франківська та Львівська області.
«Ми вивчали всі області: ставили пости, щогли, аналізували дані за 40 років – вітропотенціал дуже високий, – розповідає директор Інституту відновлюваної енергетики НАНУ Степан Кудря. – До того ж Україна має другий в Європі після Великобританії потенціал офшорної вітрової енергетики – 180 ГВт», – коментує Степан Кудря, директор Інституту відновлюваної енергетики НАН України.
Згідно з дослідженням вітроенергетичного потенціалу сходу, центру та півдня України, яке проводилося Інститутом сталого розвитку спільно з німецьким холдингом WSB Green Energy протягом 2 років, у Харківській, Дніпропетровській та на південному-сході Черкаської областей середні швидкості вітру на висоті 100 м сягають 7,8 м/с. Для порівняння: південні області, особливо на Чорноморському узбережжі, мають швидкості вітру 8,7-10,2 м/с. Такі дані були отримані завдяки 25 моніторинговим пунктам, які були змонтовані або на баштах телекомунікаційних систем, або на окремо встановлених моніторингових вежах.
«Розробляючи вітроенергетичні проекти, необхідно враховувати не лише вітровий потенціал регіону, а й можливості енергомережі, – наголошує Андрій Конеченков. – Будуючи нові ВЕС необхідно впроваджувати систему нових маневрених потужностей для збалансованої роботи енергомережі та нові системи накопичення енергії, а також використовувати для цього існуючі гідроелектростанції та гідроакумулюючі станції».
Карта вітроенергетичного потенціалу Південно-Східної Європи. Помаранчевим та червоним кольором виділені області з постійними вітрами великої швидкості (понад 7 м/с). Джерело: IRENA
Загальний економічний потенціал вітрової енергетики на основі супутникових даних та кліматичних моделей оцінюється Міжнародним агентством з відновлюваної енергетики (IRENA) у 119 ГВт – він є достатнім щоб з надлишком забезпечити електроенергією всю країну, адже зараз потужність електростанцій всіх видів в державі складає 54 ГВт.
Головні гравці
Сьогодні головними інвесторами у вітроенергетику України залишаються українські національні компанії, які намагаються залучати партнерів з Німеччини, Данії, Польщі.
Більшу частину ринку наразі мають чотири компанії: Управляюча компанія «Вітряні парки України», ДТЕК ВДЕ, Група компаній «Віндкрафт Україна», «Еко-Оптіма».
Так, «Вітряні парки України» побудувала і експлуатує 8 ВЕС на території України загальною потужністю понад 218,5 МВт. Це перша і єдина компанія, яка використовує у своїх проектах вітротурбіни українського виробництва за німецькою ліцензією.
ДТЕК ВДЕ ось вже п’ять років експлуатує розташовану у Запорізькій області Ботієвську вітроелектростанцію потужністю 200 МВт, яка увійшла у п’ятірку найбільших у Центральній та Східній Європі і стала однією з найсучасніших в Україні за технічними рішеннями. Також компанія будує Приморську ВЕС 1 та Приморську ВЕС 2 загальною потужністю 200 МВт у Запорізькій області.
«Віндкрафт Україна» володіє та оперує розташованими у Херсонській області вітроенергетичними активами загальною потужністю 74 МВт. Компанія не йде в інші сектори відновлюваної енергетики, надаючи перевагу виключно вітру: будує Новотроїцьку та Овер’янівську вітроелектростанції загальною потужністю 140МВт і проектує Мирненську ВЕС потужністю 163МВт.
«Еко-Оптіма» побудувала і обслуговує розташовані у Львівській області дві вітроелектростанції загальною потужністю 33,9 МВт. Компанія також зводить Сколівську вітроелектростанцію потужністю 46,2 МВт та «Сокальський вітропарк» потужністю 33,3 МВт.
Іноземні інвестори поки що не дуже поспішають вкладати кошти в українську вітроенергетику. Зараз реальну зацікавленість демонструють китайські, турецькі та норвезькі компанії, які вивчають можливість розвитку, спостерігають за об’єктами, які будуються. Натомість американці лише декларують готовність інвестувати в українські вітропроекти, а європейці будують невеличкі ВЕС.
«Наразі ми маємо єдиний приклад західних інвестицій – турецька компанія «Гюріш», яка будує на Одещині вітроелектростанцію потужністю 32МВт, – пояснює Андрій Конеченков. – Норвезька компанія NBT має намір побудувати ВЕС потужністю 250 МВт у Херсонській області, а загалом європейці дуже повільно розглядають цей ринок України, бачачи великі політичні, фінансові та економічні ризики».
Місцеві громади неоднозначно реагують проекти спорудження вітропарків. За словами голови правління УВЕА, в цілому українці розуміють, що краще мати під боком «зелену» енергетику, а не сховище ядерних відходів чи задушливу вугільну станцію. «Втім на громадських слуханнях селян більше цікавить не питання екології, а наскільки вплине будівництво вітроелектростанції на ціну землі, якою вони володіють», – пояснює він.
Розширення галузі у 2018 році
До розвитку вітроенергетики у 2018 році долучаються як південно-східні області з високим вітроенергетичним потенціалом, так і центральні та західні регіони.
Так, у Запорізькій області ДТЕК ВДЕ активно будує Приморську вітроелектростанцію потужністю 200 МВт. ВЕС буде розташована на двох майданчиках: Приморськ 1 — поблизу одноіменного міста та Приморськ 2 — поблизу діючої Ботієвської вітроелектростанції – з 26 вітровими турбінами на кожному. Згідно з планом, перші 100 МВт Приморської ВЕС будуть введені в експлуатацію до січня 2019 року, другі 100 МВт — до січня 2020 року.
Цьогоріч на Херсонщині продовжується будівництво вітрових електростанцій загальною потужністю 140 МВт. Так, «Віндкрафт Україна» добудовує Новотроїцьку вітроелектростанцію потужністю 70МВт і почала Овер’янівську такої ж потужності, введення якої в експлуатацію планується на початок 2019 року.
На додачу, потужність вітроелектростанції компанії “Сивашенергопром”, розташованої біля озера Сиваш, мають намір збільшити з 3 до 250 МВт.
Вже у вересні на Одещині з’явиться перша в області вітроелектростанція. Турецька компанія “Гюріш Іншаатве Мюхендіслік А.Ш.” добудовує першу чергу ВЕС потужністю 32,4 МВт.
Разом з тим, у Лиманському районі Одеської області американська компанія “Юкраїніан Пауєр Ресурс” планує встановити вітрову електростанцію на 120 МВт, а литовська “Южне Енерджі” — на 72,5 МВт. Наразі підписаний відповідний меморандум, роботи повинні розпочатися вже цієї осені.
У Білгород-Дністровському районі ТОВ “Дністровська вітроелектростанція” має намір побудувати ВЕС потужністю 150 МВт до 2020 року.
У селі Павлів, що на Тернопільщині, ТзОВ “Біоенергопродукт” побудувало вітрову електростанцію потужністю 16,6 МВт і зараз підключає об’єкт до електромережі.
Досить активно розробляються вітропроекти у Івано-Франківській та Львівській областях. Так, у селі Шевченково на Франківщині будується ВЕС потужністю 6,4 МВт. Крім того, литовські інвестори домовилися на громадських слуханнях про встановлення у селищі міського типу Єзупіль Івано-Франківської області шість вітрогенераторів загальною потужністю понад 10 МВт.
На додачу, вітрова генерація може з’явитися навіть у Чорнобильській зоні відчуження – компанія «Вітропарки України» планує встановити на території «з гарним вітропотенціалом та вільними мережами» першу вітротурбіну потужністю 4,5 МВт.
Бар’єри, які необхідно подолати
Прискореному розвитку вітроенергетичної галузі в Україні наразі перешкоджає ряд технічних та інституційних обмежень.
По-перше, країні бракує балансуючих потужностей. «Якщо вітроенергетика буде генерувати, приміром, 50% електроенергії, то повинно бути 15-20% маневрованих потужностей: необхідно налагодити виробництво водню, біогазу, переходити на теплоелектростанції на біомасі», – пояснює Андрій Конеченков.
По-друге, вітроенергетичні установки можна встановлювати лише на енергетичних землях, які не придатні для ведення сільського господарства, або в лісополосах, які знаходяться між полями. Але таких ділянок не так вже й багато.
По-третє, досить довгим залишається термін окупності вітропроектів – за нинішніми тарифами 7-8 років. За останні роки приблизно на 10-15% знизилась вартість вітротурбіни. «Сьогодні вигідніше інвестувати у сонце: панелі подешевшали на останні 8 років на 80%, а термін окупності такого проекту завдяки високому «зеленому» тарифу – 15 євро-центів за кВт.год – становить три роки», – пояснює глава правління Української вітроенергетичної асоціації.
На додачу, зараз Україна не має карти вітрів, розробленої для конкретного регіону. Поки що кожен інвестор приймає рішення про реалізацію проекту на основі власно проведених досліджень.
Вітер замість газу та вугілля
Застосування сучасних технологій вітроенергетики в Україні створює можливості для заміщення традиційного викопного палива у значних обсягах.
При подальшому розвитку вітроенергетичної галузі через кілька років великі вітропарки будуть виробляти електроенергію дешевше, ніж старі зношені ТЕС – енергокомпаніям буде вигідніше закривати забруднюючі вугільні потужності, ніж намагатися модернізувати їх. Експлуатаційні витрати на ремонт і обслуговування вугільних електростанцій зростають, тоді як по мірі нарощування обсягів виробництва обладнання вартість будівництва вітропарків знижується, а витрати на їх експлуатацію та обслуговування вже на порядки менші, ніж для ТЕС.
Сьогодні українські підприємці, які раніше займалися газом та вугіллям, вже переходять на фінансування вітропроектів. Вітрова енергетика створює нові робочі місця та дозволяє зменшувати споживання вугілля та природного газу, а з ними нашу енергетичну залежність й шкідливий вплив енергетики для довкілля.