Воднева енергетика перебуває на слуху у всього світового енергетичного співтовариства. Це перспективна галузь виробництва енергії саме у часи декарбонізації.
Наразі ця тема ще неврегульована і не досліджена, хоч перспективи цієї справи дуже приваблюють інвесторів.
Експерти Dixi Group нещодавно презентували аналітичну записку про актуальний стан справ у сфері виробництва водню в Європі та Україні.
За даними Міжнародного енергетичного агентства станом на 2018 рік було прийнято близько 50 політичних рішень, які стали стимулами для впровадження водневих технологій. Більшість цих стимулів зосереджені у транспортному секторі.
«Прогнозується, що водень зможе задовольнити 24% світових потреб у енергетиці”, – розповідає експертка Dixi Group Альона Корогод.
Уряди більше 10 країн світу уже опублікували свої водневі стратегії. Сюди входять: Франція, Японія, Австралія, Норвегія, Німеччина, Португалія, Іспанія, Чилі та Фінляндія, у грудні 2020 року приєдналася Канада, а в серпні 2021 року – Великобританія. Також готується опублікувати таку стратегію і наш сусід – Польща.
Та проблемою із реалізації цих стратегій є законодавство. Альона Корогод акцентує увагу на тому, що держави наразі не мають досконалого правового поля для реалізації ідей у сфері водневої енергетики.
Уряди окремих держав Європейського Союзу уже прийняли кілька постанов щодо водню, проте більшість все ж лише розробляють нормативно-правову базу.
А що ж в Україні?
На думку Міжнародного енергетичного агентства Україна має великий потенціал розвитку ВДЕ, в тому числі і у сфері видобутку водню. “Щоправда, – акцентує експертка Dixi Group Юлія Огаренко, – через борги держави перед виробниками чистої енергії, сфера водню не розвиватиметься так швидко в Україні, як би хотілося”.
Українські компанії намагаються не відставати від світових трендів: вивчають технології, шукають те, що можна реалізувати в Україні, і прагнуть розширити свою виробничу сферу. Так, компанії, які займаються ВДЕ уже розробляють проєкти для потенційних інвесторів. До слова, в декількох регіонах України уже триває розробка пілотних проєктів.
На кінець 2020 року близько 20 українських компаній доєдналися до Європейського альянсу чистого водню. Тобто інтерес українського бізнесу до водню є великим.
Прогнозується, що потенціал виробництва чистого водню набагато вищий за потреби внутрішнього ринку, тому передбачається його надлишок в країні. Саме тому ЄС розглядає Україну одного серед ключових партнерів із постачання водню.
Європейські компанії мають амбіційні плани на Україну: планується до 2030 року побудувати 40 ГВт потужностей з видобутку водню шляхом електролізу (тут власне мова йде про чистий одень), з яких 10 ГВт може вироблятися в Україні. Мова йде про, так звану, ініціативу «2 на 40ГВт».
Цікаво, що однією із найбільш зацікавлених країн у імпорті водню з України може стати Німеччина, адже в цієї держави недостатньо вільних земель для будівництва потужностей з виробництва чистого водню.
Так, наприкінці минулого 2020 року українська урядова делегація уже представила в Німеччині портфель потенційних проєктів з виробництва водню, які можуть бути реалізовані в рамках вище названої ініціативи «2 на 40ГВт».
Також, у перспективі Україну розглядають транзитною територію для транспортування водню. Розглядають різні шляхи для здійснення цих операцій, та найбільш перспективною вважається газотранспортна система, яка є доволі розвиненою у нашій державі.
Тож, як бачимо комбінація «Україна і водень» – перспектива на багато років. Проте, експерти кажуть, що велику роль гратиме швидкість прийняття рішень і підведення правового поля України до стандартів ЄС.
Про це читайте згодом у наших наступних публікаціях.
Авторка: Марія Доманська,
медіа-координаторка коаліції “Енергетичний перехід”