Станом на кінець грудня внаслідок масованих атак Росії в Україні пошкоджено або знищено близько 50% української енергосистеми: підстанцій та високовольтних ліній електропередач. Росія щодня обстрілює українську інфраструктуру, завдаючи все нових і нових збитків. Водночас уже зараз Україна формує план повоєнного відновлення, зокрема у сфері безпечної відновлюваної енергетики. Як планувати відновлення в умовах гострої стадії війни та чи зможе Україна перейти на 100% відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) після завершення бойових дій? А також що для цього можуть зробити Україна та Європейський Союз? Про це читайте в інтерв’ю з Наталією Литвин — координаторкою проєктів ГО «Екоклуб» та коаліції «Енергетичний перехід» та Костянтином Криницьким — керівником відділу енергетики ГО «Екодія».
Енергетична безпека — це пріоритет для України під час та після завершення війни, яку розв’язала Росія. Адже ця війна — це, в тому числі, масовані атаки на енергетичну інфраструктуру, атомний тероризм і пошкодження понад половини всієї енергосистеми держави. А також понад 2300 випадків шкоди, завданої довкіллю внаслідок війни, серед яких — вибухи снарядів, потрапляння палива в ґрунт та підземні води, мінування, спалення лісу тощо. Крім того, цьогоріч на міжнародній конференції ООН зі зміни клімату представили дослідження, згідно з яким військові дії Росії в Україні за сім місяців повномасштабного вторгнення вже призвели до викидів 49 млн тонн СО2.
Один із ключових способів гарантувати Україні (та, відповідно, Європі) безпеку — розвивати відновлювані джерела енергії.
Згідно з результатами соціологічного дослідження організації «Екодія» про настрої українців щодо ВДЕ, більшість опитаних (78%) ставляться до відновлюваних джерел енергії позитивно. Серед 9 областей, де проводили опитування, лідирує Дніпропетровська, яка потерпає від регулярних обстрілів Росією енергетичної інфраструктури. Також переважна більшість опитаних (88%) погоджується з думкою, що Україна має достатньо природних ресурсів для розвитку чистих джерел енергії. Водночас левова частка респондентів та респонденток підтримує ідею зменшити використання викопного палива та поступово закривати атомні станції. Отже, більшість населення переконана, що чисті джерела енергії є ключовим фактором майбутнього розвитку енергетичної системи України та запорукою підвищення енергетичної безпеки.
Як Україна планує відновлювати втрачену та пошкоджену енергетичну систему вже зараз і чому складно створити чіткий план?
У липні 2022 року в швейцарському місті Лугано завершилась Міжнародна конференція з питань відновлення України. Під час неї представили план повоєнної відбудови, розрахований на 10 років та оцінений у 750 мільярдів доларів.
Головний виклик створення плану — це невідомі вихідні умови. Війна не завершена, а отже, й обсяг руйнувань лише зростатиме.
«Ми не знаємо, з чим вийдемо навіть у квітні. Що в нас залишиться з генеруючих потужностей, що буде з підстанціями? Те, що зараз робить Росія, може бути лише початком. Тож цілком можливо, що за пів року ситуація кардинально зміниться», — каже Костянтин Криницький.
Тож зараз план відновлення — це суміш різних проєктів без чіткої стратегічної візії: «Я називаю цей план “шопінг-листом” від усіх про все. Там є фокус на видобутку газу, нафті, атомці, водню, ВДЕ. Проте відсутнє загальне стратегічне бачення, якою буде наша енергетична система в наступні десятиліття», — уточнює експерт.
«Напад Росії на Україну призвів до складних і важкопрогнозованих впливів на розв’язання кліматичних питань загалом, а також на виконання Паризької угоди. Разом із тим ми бачимо швидке зростання цін на викопні види палива, яке зумовлює необхідність прискорення переходу до сталої енергетики», — каже Наталія Литвин.
Суттєво, що проєкт плану відновлення базується на модернізації й спрямований на європейську інтеграцію, додає експертка.
«Важливо, що відбудова — це не про повернення до того стану, який у нас був до війни, зокрема, в енергетиці. Надалі ми повинні орієнтуватися на інтегрування до Європейського співтовариства і брати до уваги Європейський зелений курс. Це необхідно, щоби ми могли виконати вимоги та критерії Європейського Союзу, необхідні нам для членства», — наголошує Литвин.
«Війна підтвердила, що в основі енергетичного переходу повинні бути два ключових моменти: енергоефективність та енергозбереження», — додає Криницький.
Гарантії енергетичної безпеки мають бути на першому місці, стверджує експерт.
«Можливість відновлюватись, бути стійкими та тримати удар — усе це може забезпечувати відновлювана енергетика».
Чому розвиток відновлюваної енергетики в Україні має бути децентралізованим?
Через ракетні обстріли Росією України без електропостачання щодня залишаються тисячі споживачів у всіх куточках країни. Аби стабілізувати роботу енергосистеми, гарантувати баланс генерації та споживання енергії, місцева влада запроваджує планові й аварійні відключення.
Однією з важливих проблем стало те, що енергетична система в Україні радше централізована — тобто зосереджена в конкретних місцях, які Росія таргетує як ракетні цілі. Отже, що більш децентралізованою ставатиме енергетична система в Україні, то безпечнішою вона буде.
«В основі енергетичного переходу має бути розподілена генерація. Громади можуть уже зараз розв’язувати питання власного енергозабезпечення.. Варто розглядати варіант енергетичних кооперативів та інших форм спільної власності, щоб передусім розвивати децентралізовану енергетику», — наголошує Наталія Литвин.
Костянтин Криницький додає: «Варто розвивати відновлювані джерела енергії на локальному рівні та створювати більш децентралізовану модель. Таку систему складніше знищити й пошкодити, ніж вивести з ладу одну ТЕС чи АЕС. Громади, з якими ми працюємо, зараз шукають різні сталі рішення — серед основних вони розглядають саме ВДЕ, сонячну та вітрову генерацію для забезпечення щонайменше потреб муніципальних будівель».
Регулярні обстріли енергетичної інфраструктури підтверджують: децентралізована система потенційно сприяла б уникненню такої кількості втрат.
Що допоможе Україні перейти на відновлювані джерела енергії вже зараз?
Передусім — солідарність та підтримка партнерів у Європейському Союзі. Перший рік повномасштабної війни Росії проти України підсвітив наслідки залежності від російських нафти, газу та вугілля, а також показав вигоду від енергоефективності та децентралізації. А ще продемонстрував, яку загрозу для всієї Європи становить залежність від російських ресурсів та яку кількість жертв спричинює неспроможність відмовитися від них одразу.
«На жаль, нам буде складно повністю перейти на відновлювані джерела енергії лише власними силами. Це ті процеси, в яких слід заручитись підтримкою Європейського Союзу, закордонних партнерів», — каже Наталія Литвин.
Крім того, важливо правильно спрямувати ті кошти, які ми отримаємо на відбудову: «Своїми рішеннями на урядовому рівні, в законодавчих процесах Україна має доводити, що вона зацікавлена в енергетичному переході, тобто в тому, щоби забезпечити хороший інвестиційний клімат для інвесторів у процесі відбудови. На жаль, ми розуміємо: під час війни залучити кошти інвесторів майже неможливо».
Оскільки Україна матиме велику фінансову підтримку від міжнародних партнерів, то потрібно гарантувати ефективне витрачання цих грошей. Зокрема, через прозорі механізми та доступ громадськості до моніторингу.
«Якщо подивитись на план відновлення України, який готувався перед Лугано, то виникає думка, що всі основні рішення ухвалюватимуть Офіс Президента та уряд, а кошти надходитимуть до Офісу. Потенційно можливий також інший варіант — кошти надаватимуть на місця, у розпорядження муніципалітетів. У цьому випадку рішення у процесі відбудови ухвалюватимуться також муніципалітетами, і це їх суттєво розвиватиме», — додає Литвин.
Також важливо мати узгоджене та спільне з партнерами бачення майбутнього, скажімо, щодо ролі в ньому ядерної енергетики.
«У липні Європарламент ухвалив рішення включити до Європейської зеленої таксономії газ та ядерну енергетику — це про енергозалежність та лобіювання російських інтересів. Наразі у світі є три найбільші виробники ядерного палива: американсько-японська Westinghouse, французька Areva і російська “ТВЕЛ”. Така монополія — це ризик, а, зважаючи на ядерний тероризм Росії, на справжню ціну такої енергетики та на конкуренцію за водні ресурси, плани розвитку атомної галузі для України цілковито суперечать реальному плану відновлення», — додає експертка.
Зі свого боку Україна має працювати над реформуванням законодавства та адаптуванням його до європейського, каже Наталія Литвин. Крім того, важливо вже зараз вивчати практики, які запроваджують у Європейському Союзі, зокрема підходи до найбільш ефективної інтеграції систем виробництва ВДЕ у мережу.
Для місцевого рівня неабияк важливо, аби в процесі відновлення були передбачені децентралізовані механізми, пояснює Костянтин Криницький:
«Бажані такі механізми, які дозволять муніципалітетам самим звертатися та подаватися на окремі програми, а не чекати, поки до них дійде черга в якомусь державному органі. Я впевнений, що в багатьох громад будуть ідеї щодо енергоефективності і ВДЕ, які вони захочуть реалізовувати якомога швидше. І для цього потрібні окремі програми, окремі ініціативи інших урядів, окремі фонди», — наголошує експерт.
Громади у Київській, Чернігівській, Сумській, Херсонській, Миколаївській, Харківській, Донецькій та інших областях відчули на собі, що означає лишитися без електроенергії. Тож саме вони можуть та мають стати одними з драйверів зеленого енергетичного переходу після завершення війни.
Також важливо «озеленювати» екстрену енергетичну допомогу, яку нам надають інші країни, додає Криницький: «Нам потрібна диверсифікація списку обладнання: не лише генератори, але й теплові насоси і сонячні електростанції. Це конкретне обладнання, яке залишиться і після війни — і люди вже по-іншому сприйматимуть ВДЕ та ідею енергопереходу, згадуючи, як ті-таки сонячні електростанції допомогли вижити під час війни».
Уже зараз Уряд України й міжнародні партнери розробляють спільне бачення повоєнного відновлення України. Воно включає не лише подолання прямих наслідків війни, але й стратегію розвитку держави в середньостроковій перспективі. Так, низка громадських організацій уже опублікувала бачення повоєнного зеленого відновлення України та його принципів. Зокрема, до нього має належати децентралізація енергосистеми, збільшення частки відновлюваних джерел енергії, відбудова інфраструктури з урахуванням енергоефективності тощо. А наскрізним елементом зеленої відбудови має стати стратегія «нуль забруднення», зокрема нуль відходів, для міст після завершення війни.