Офіс Президента України
Представництво Європейського Союзу в Україні
Прем’єр-міністру України
п. Шмигалю Д.А.
Міністру захисту довкілля та природних ресурсів
п. Стрільцю Р.О.
Голові комітету з питань екологічної
політики та природокористування
п. Бондаренку О.В.
Міністру юстиції України
п. Малюську Д.Л.
Щодо відміни рішення КМУ про порядок запровадження
автоматизованих систем контролю викидів забруднюючих речовин
та його повторне громадське обговорення
28 березня 2023 року на сторінці Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України пана Стрільця у соціальній мережі Facebook з’явився допис щодо начебто важливого кроку на шляху до євроінтеграції, зменшення промислового забруднення, а також доступу громадян до екологічної інформації та цифрової взаємодії – затвердження Кабінетом Міністрів України порядку запровадження автоматизованих систем контролю викидів забруднюючих речовин.
Зважаючи на те, що офіційний текст документу ще не опублікований на офіційних ресурсах, громадськість може користуватися виключно інформацією, викладеною у даному дописі.
Головним занепокоєнням щодо затвердження цього порядку є те, що в дописі йдеться про те, що надію на так званий “моніторинг на трубі”, який стільки років адвокатує українська громадська екологічна спільнота, як один з основних інструментів спостереження за викидами від головних промислових забруднювачів України, фактично повністю вбито!
В дописі пана Стрільця зазначено, що відповідно до тексту нової Постанови КМУ:
обов’язковим буде лише встановлення АСК на нове обладнання. На діюче устаткування ця вимога не поширюється;
бізнес матиме час підготуватися до нововведень – 5 років після припинення або скасування дії воєнного стану в Україні.
Що значить таке рішення Кабміну для громадян промислово навантажених регіонів та взагалі для об’єднаної Європи?
1. Дозволити всім старим промпотужностям не моніторити викиди:
Радянська промислова спадщина, яка десятками років є головним та найбільшим генератором викидів важких металів, небезпечного дрібного пилу, токсичних органічних речовин, а отже – онкологічних, респіраторних, алергічних та інших небезпечних гострих та хронічних захворювань отримала індульгенцію на фактичне нищення здоров’я українського суспільства, яке вже критично скалічене наслідками війни.
Варто зауважити, що промислові потужності підприємств, які працюють в Україні понад 50-60 років, мають критичну зношеність і не відповідають навіть своїм початковим радянським нормативам викидів. Громади промислових регіонів ніколи не мали повноцінних інструментів для фіксування понаднормових викидів саме цих підприємств, оскільки безперервний моніторинг на таких джерелах викидів не здійснювався. Разом із цим, фоновий державний моніторинг якості повітря в усіх навантажених містах, як от Кривий Ріг, Дніпро, Маріуполь, Запоріжжя, Київ та інші завжди демонстрував критичні перевищення вмісту газів та сполук, які продукуються саме промисловістю – оксидів азоту, сполук сірки, пилу, фенолу, формальдегідів тощо.
Також побіжна оцінка кількості наявних потужностей, які входять до першої групи забруднювачів повітря, приводить до думки, що таке рішення продиктоване не рухом до євроінтеграції і вже точно не бажанням зменшити промислове забруднення, а банальною неспроможністю протистояти лобістам промислового комплексу в їхньому бажанні вичавити всі соки з куплених свого часу за безцінь підприємств, не сплачуючи при цьому справедливу ціну за отруєння довкілля та громадян України. Або ж навіть це є свідченням спорідненості таких інтересів не доброчесного бізнесу та української влади. Станом на листопад 2022 року в Україні зареєстровано 369 підприємств першої групи забруднювачів, кожен з яких має від кількох до кількох десятків основних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які з легкої руки КМУ ніколи не матимуть вимог до встановлення датчиків на свої труби. Така норма також не відповідає вимогам Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди.
2. Навіть нові підприємства матимуть змогу не моніторити викиди ще п’ять років після перемоги України у війні.
Варто повторити, що основними забруднювачами та платниками податків є саме старі підприємства з найбільшою емісією викидів забруднюючих речовин, які критично не доплачують екологічні податки за свої викиди в атмосферне повітря. Тоді як нові підприємства, які мають будуватися за новими нормативами та після остаточної імплементації європейських вимог щодо найкращих доступних технологій та методів виробництва, будуть на декілька порядків “чистішими” старих, наявних в Україні, забруднювачів. Тож створюючи законодавство для підприємств, які будуть створені після війни, немає сенсу закладати відстрочення встановлення моніторингу на їхніх джерелах викидів аж на 5 років, бо це не має економічної доцільності на етапі планування та запуску нових установок, які потім будуть змушені вводити моніторингові системи. З технічного боку, засоби моніторингу є типовими компонентами для всіх нових промислових установок.
Також незрозумілою є логіка встановлення строку 5 років після припинення або скасування воєнного стану, який може тривати і після закінчення фактичних воєнних дій на території України невизначений строк. Тоді як життя українців та економіка країни продовжуватимуть свої цикли.
– І головне, зацікавлена громадськість, яка згідно з Орхуською Конвенцією про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (що має вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти України), має бути забезпечена доступом до участі в процесі прийняття рішень, що стосуються довкілля, не мала змоги заперечити дані норми під час громадського обговорення, оскільки такі формулювання були відсутніми в проєкті, який був розміщений на сайті Міндовкілля 18 жовтня 2022 року для громадського обговорення. В проєкті, що був доступний на сайті, не було виключень для всіх старих\наявних промислових потужностей, а також не було формулювання, що термін у 5 років відстрочки починається від моменту припинення або відміни воєнного стану, тож і заперечити це громадськість не мала змоги, а отже була позбавлена прав, передбачених Оргуською конвенцією та низкою українських нормативно-правових актів, що регулюють громобговорення рішень щодо довкілля. Фактично це інший нормативно-правовий акт за своєю суттю.
Також, на сьогодні ані українське законодавство, ані практика центральних органів виконавчої влади не бере до уваги обмежений доступ громадськості до офіційних джерел інформації через постійні проблеми з: повноцінною роботою сайтів органів влади, відсутністю стабільного доступу до зв’язку та електроенергії, що є критично важливим для вчасного реагування на ініціативи інститутів української влади. Зокрема, сайт Міндовкілля, який є ініціатором цього проєкту Постанови, має постійні критичні проблеми та не працює велику кількість часу. За нашими даними, в жовтні 2022 року, коли проходило громадське обговорення проєкту Постанови, сайт працював менше половини часу. А отже стверджувати, що строки громадського обговорення проєктів законів та підзаконних актів дотримуються – не можна.
В зв’язку із вищевикладеним, у часи важких потрясінь та зважаючи на те, що неконтрольоване забруднення довкілля посилює нищівний вплив війни на фізичне та ментальне здоров’я українців, вимагаємо:
– Скасувати рішення Кабінету Міністрів України щодо затвердження порядку запровадження автоматизованих систем контролю викидів забруднюючих речовин як таке, що не відповідає інтересам українців та курсу на європейську інтеграцію.
– Провести повторне громадське обговорення проєкту постанови з урахуванням інтересів мешканців промислово навантажених регіонів, економіки України та руху до чистішого повітря для Європи, частиною якої є Україна!
– Провести додаткову/повторну екологічну та правову експертизи проекту нормативно-правового акту згідно з вимогами Закону України Про нормативно-правові акти.
– Міністерству юстиції України не проводити державної реєстрації підзаконного нормативно-правового акту як такого, що не відповідає вимогам про захист прав людини і основоположних свобод.
Зі сподіванням на швидке виправлення допущеної помилки, громадські організації та представники українського суспільства за списком:
- ГО SaveDnipro, Ірина Черниш
- МБО “Екологія – Право – Людина”
- ГО “Дунайсько-Карпатська Програма”
- Центр протидії корупції, Каленюк Дар’я
- ГО УЕК “Зелена Хвиля”, Микитянська Євгенія
- Мережа захисту національних інтересів АНТС
- ГО «Офіс Довкілля», Денис Каплунов
- ГО «Дзиґа», Олеся Крамаренко
- Павло Вишебабаба, Голова ГО Єдина Планета, мол.сержант, командир відділення 68-ї окремої єгерської бригади
- Waste Ukraine Analytics, Андрій Гнап
- Національний екологічний центр України
- Українська асоціація відновлюваної енергетики, Голова Олексій Оржель (міністр енергетики та захисту довкілля 2019-2020)
- ГО “Razom We Stand”, Світлана Романко
- Коаліція ГО і муніципалітетів “Енергетичний перехід” (8 ГО)
- ГО “Екоклуб”
- ГО “Інститут розвитку суспільних інновацій”
- ГО СВІЖА КРОВ, Валентин Десятник
- ГО “Київські котики”, Носенко Катерина
- ГО «Микільська Слобідка», Олена Медведенко
- ГО “Центр екологічних ініціатив “Екодія”, Ольга Полуніна
- ГО “Віжн Зеро”, Віктор Загреба
- ГО “Громадська ініціатива “Місто Сонця”
- Dixi Group, Олена Короход
- Greenpeace CEE, Денис Цуцаєв
- ГО “Екопарк Осокорки”
- Гі “Запоріжжя без амброзії” Микола Ралик
- Громадська організація “Український кліматичний кадастр”, Голова Роман Абрамовський (міністр захисту довкілля 2020-2021)
- ГО “Запоріжжя без сміття”, Іван Калоша
- ГО Zero Waste Society, Анастасія Мартиненко
- Надія Бабинська, експертка з відкритих даних
- ГО “ЕкоТЕКА”, Мельниченко Тетяна
- ГС «Досить труїти Кривий Ріг», Олена Шафранова
- Вікторія Войціцька, International Center for Ukrainian Victory, народний депутат 8 скликання
- ГО “Міжрегіональне бюро екологічного захисту”, Антон Петрухін
- ГО “Ініціативна група “Разом!”, Бородін Максим
- ГО “Екологічні ініціативи”
- ГО “Зелене досьє”
- ГО “ReThink”, Олена Колтик
- Артем Романюков, офіцер ЗСУ, командир підрозділу артилерійської розвідки, громадський діяч
- Наталія Вишневська, Голова ГО “Зберегти Пікуй”
- Мережко Юлія, Голова ГО “ДВІЖ”
Підготовлено спільно із «Razom We Stand» у рамках проекту «Зміцнення мережі ГО «Ekonet» в питаннях охорони клімату і довкілля в Східній Європі і Центральній Азії» при фінансовій підтримці «Хліба для Світу».
