Частина І
Стратегічний курс України на децентралізацію енергетики впродовж останніх двох воєнних років посприяв розвитку нових енергетичних трендів – розподіленої генерації та мікромереж. Головною метою енергетичної трансформації, закріпленої законодавчо у стратегічних документах та відповідних нормативно-правових актах, є посилення енергостійкості як на рівні громад, так і держави в цілому.
Розподілена генерація: від точкових рішень до розгортання у мікромережі
Підвищений інтерес до проєктів розподіленої генерації насамперед пов’язаний із прагненням забезпечити базові потреби громади. Критична інфраструктура, промислові об’єкти, соціальне забезпечення, малий бізнес, інші сфери є залежними від стабільного енергопостачання. Його тривала відсутність у місті може призводити до низки проблем – як соціальних, так і економічних. Тому рівень енергетичної стійкості є важливим індикатором під час оцінки спроможності: для окремого підприємства – функціонувати належним чином, для громади в цілому – гарантувати умови місцевого розвитку.
Ключовими викликами для громад залишаються постійні знеструмлення внаслідок дефіциту потужностей в енергосистемі України, що виник в результаті ворожих російських атак по енергетичній інфраструктурі. Проблема стає системною, оскільки війна триває. Навіть у разі припинення обстрілів об’єктів енергетики, можливість швидкого повернення потрібного банку потужностей для збалансування енергосистеми відсутня.
Для вирішення проблеми енергозабезпечення критично важливих об’єктів та посилення енергетичної стійкості на місцевому рівні набувають широкої популяризації технології розподіленої генерації, які мають підтримку на державному рівні, зокрема у вигляді спрощених умов для впровадження таких проєктів, а також розроблених програм банківського фінансування для фізичних та юридичних осіб.
Розподілена генерація – це виробництво електроенергії (або одночасно тепла – у випадку застосування когенераційних установок) безпосередньо поблизу місця споживання, що дозволяє підприємствам та іншим споживачам значно підвищити свою енергетичну автономію. Замість покладатися виключно на централізовану мережу, енергія виробляється локально малопотужними електростанціями (до 20 МВт). Головна перевага полягає у збільшенні надійності та стійкості енергопостачання, адже вихід з ладу одного джерела не призводить до повного знеструмлення, забезпечуючи потреби конкретного споживача або групи споживачів.
З метою посилення енергостійкості та подолання енергетичних викликів громади вдаються саме до таких локальних рішень, облаштовуючи об’єкти критичної інфраструктури генеруючими установками. Тільки за підтримки ГО «Екоклуб» встановлено сонячних електростанцій (СЕС) сумарною потужністю понад 3 тис. кВт на 68 об’єктах для потреб медичних закладів та водоканалів у різних областях України. Окрім того, що власні генеруючі об’єкти дозволяють забезпечувати безперервне (або досить тривале) енергопостачання пріоритетних потреб відповідних закладів і підприємств, це також дозволяє зменшувати витрати на електричну енергію від зовнішніх постачальників. Особливо ці переваги характерні для водоканалів, які в такий спосіб, наприклад, за рахунок гібридних СЕС, мають можливість оптимізувати тарифи на водопостачання.
Деякі міста, наприклад, Вінниця, Долина, Рівне та інші, додатково розглядають більш масштабні проєкти – зі створення локальних мікромереж, або так званих енергетичних островів, які здатні охоплювати групи об’єктів, що потребують стабільного енергопостачання. При цьому мікромережа розглядається як локальна електроенергетична система, що охоплює споживачів і джерела розподіленої генерації, має визначені межі, діє як єдиний керований об’єкт і здатна працювати паралельно з Об’єднаною енергосистемою України (паралельний режим) або автономно (острівний режим).
Проте варто пояснити, чи всі рішення є універсальними для енергостійкості окремих об’єктів чи громад у цілому. Для чого потрібно розібратися, які саме чинники впливають на вибір технологій розподіленої генерації, та які потрібно врахувати ризики. Не менш важливим є звернення до питання вдалого поєднання різних технологій, що може значно підвищити ефективність відповідного рішення. Наступну частину присвячено огляду саме цих питань. Переходьте за посиланням.
Авторка: Юлія Усенко, експертка коаліції «Енергетичний перехід»,
голова ГО «Всеукраїнська Агенція Інвестицій та Сталого Розвитку»