Наразі це вже доведено практикою в багатьох країнах, але важливою умовою є підвищення ефективності розподілу та кінцевого споживання енергії. Станом на початок 2018 року 40 міст вже світу повністю перейшли на електроенергію з регіонально доступних відновлюваних джерел та відмовилися від виробництва електроенергії від спалення викопного палива, а ще близько 100 міст за рахунок чистих поновлюваних джерел енергії забезпечують понад 70% своїх потреб.
Атомна енергетика несе ризик масштабних аварій з викидом радіації, а також продукує небезпечні побічні продукти, які лишатимуться небезпечними для людини і довкілля сотні тисяч років. Більше того, сьогодні атомна енергетика за економічними показниками вже програє новим відновлюваним джерелам енергії. В той час коли вартість вітрової та сонячної генерації стабільно падає завдяки швидкому розвитку цих технологій, вартість будівництва нових АЕС зростає через необхідність забезпечити дотримання нових підвищених стандартів безпеки після аварії на Фукусіма Дайічі, зростання цін на матеріали та обладнання, а також тривалі та складні процедури розробки та узгодження проектів.
Окрім загальних для всього людства загроз від змін клімату, перед Україною також стоїть виклик заміни старіючої енергетичної інфраструктури, яка залишилася в спадок від Радянського Союзу. Зокрема, середній теплових електростанцій в Україні складає 50 років, а викиди токсичних речовин у повітря в десятки разів перевищують норми ЄС. Ці генеруючі потужності в будь-якому разі потрібно заміщувати. Якщо ми хочемо диверсифікувати наше енергопостачання та підвищити енергетичну безпеку, потрібно підвишувати енергоефективність, а також необхідно щоб на заміну вугільним та газовим електростанціям, що забруднюють атмосферу парниковими газами, приходили відновлювані джерела енергії.